Розвиток музичної творчості починається з створення першого місцевого об'єднання композиторів (1928 р.). У пропаганді музичного мистецтва велика заслуга належить Донецькій філармонії, організованій в 1930 р. [17.-C.12].

У 20-і рр. швидко розвивалася і література Донбасу. З 1923 р. як додаток до газети «Всеросійська кочегарка» почав друкуватися літературно-художній журнал «Забій». Редактор «Луганської правди» О. Селіванов очолив редколегію журналу. Діяльно працювало в Луганську літературне об'єднання - осередок Донецької спілки пролетарських письменників, центр якого знаходився в Артемівську [19.-C.98]. У 1924 р. утворилася ініціативна група з Б. Горбатова, А. Селівановського, П. Трейдуба, А. Заходяченко, Ф. Ковальовського і М. Тардова, яка заснувала творче об'єднання письменників-початківців Донбасу. Письменники і поети, що прийшли в журнал, не мали досвіду літературної роботи. Перші вірші шахтарського поета П. Беспощадного були написані друкарськими буквами. Але з роками зростала майстерність донецьких письменників, серед них особливо можна відзначити Т. Гонімова, П. Байдебуру, Н. Упеника та ін. У 1932 р. журнал «Забій» усім своїм колективом був прийнятий в організацію письменників України. У Донецьку почав видаватися журнал «Літературний Донбас».

Усе це сприяло залученню трудівників краю до культури. Але всі установи культури були поставлені під невсипущий контроль партійних організацій, осередки культури були покликані служити ідеологічною кузнею, що формувала слухняну суспільну свідомість. Відрив від життя, лакування дійсності, звеличення ролі партії і Сталіна були характерною рисою творчості діячів мистецтва країни, в тому числі і Донбасу.

Як зазначає дослідник І. Хюреніна, специфіка культурного розвитку Донбасу, посилений державний контроль над регіоном та необхідність постійної стимуляції трудового ентузіазму робітничої сили зумовили тоталітарну спрямованість культурних процесів [20.-C.30]. Монополізація культури державою задовольняла різноманітні потреби пануючого режиму і приводила до формування інертності у суспільній свідомості населення Донбасу.

Джерела та література

Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921-1939). - К., 1999.

Семчишин М. Тисяча років української культури. - К., 1993.

Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР

Encyclopedia of Ukraine. Toronto. - V.III, 1993.

Чорна книга України: Зб. документів, архівних матеріалів, листів, документів, статей, досліджень, есе. - К., 1998.

Центральний державний архів громадських об'єднань України,

Державний архів Донецької області

Розет Г.И. Очерки здравоохранения в Донбассе (1870-1949 гг.). - Донецк, 1966. - Т.3

Донецкому трамваю 70 лет. - Донецк, 1998.

Донбасс в цифрах: Статистический справочник. Сталино, 1936.

Троян М.П. Соціально-економічне становище робітників Донбасу в 30-ті роки. Донецьк, 1992.

История рабочих Донбасса. - К., 1981. - Т.1.

Курило В.С. Тут проблеми часу вирішуються через науку // Бахмутський шлях. - 1998. - №5.

Троян Н., Стуканов Е., Михненко А. История развития народного образования в Донбассе // Народное образование Донецкой области: история и современность. Донецк, 1990.

Просвещение Донбасса. - 1923. - №9.

Формы и методы привлечения к культурно-воспитательной работе гармони // Массовик. - 1927. - №11

Ляшенко Г.П. Успіхи культурного будівництва в Донбасі в післявоєнні роки (19431950 рр.). - Донецьк, 1968

Социалистический Донбасс. - 1938. - 9 августа

Стратонов Н.С., Гончаренко Н.Г., Емченко Г.Я. Луганск. Исторический очерк. - Донецк, 1969.

Хюреніна І.Ю. Культурна політика в Донбасі у 1920-30-і роки: мета, особливості, наслідки // Вісник Донецького університету. Сер. Б. Гуманітарні науки. - 1998. - №2