Агапов В. Л.

Политика высших органов государственной власти УССР по отношению к угольной промышленности в 1991 г.

В статье освещаются методы управления угольной отраслью, содержание программы по ее стабилизации, результативность проводившейся политики. Неэффективность политики автор связывает с сохранением традиционной системы государственной поддержки предприятий, развалом системы материально-технического снабжения, с весенней забастовкой шахтеров. Автор приходит к выводу, что в обществе не хватило интеллектуальных сил, чтобы ответить на болезненные вопросы, которые встали перед угольной промышленностью в связи с ее вхождением в рыночные отношения и переходом отрасли под юрисдикцию Украины.

Ключевые слова: Верховная Рада, Совет Министров, угольная отрасль, угледобыча, дотация, расчетная цена, политика, забастовка, правительство, шахтер.

Agapov V. L. Higher organs state power politics of Ukrainian Soviet Social Republic as to the coil industry in 1991.

The article highlights the coal industry management methods, the program matter as for its stabilization and effectiveness of the carried out policy. An author connects policy ineffectiveness with maintaining of the traditional system state support of enterprises, system disintegration of material and technical supply, with the spring strike of miners. The author comes to the conclusion that intellectual forces were not enough in society to answer sickly questions which arose before coal industry in connection with its entering into market relations and industry transition under jurisdiction of Ukraine.

Keywords: Verkhovna Rada, Ministers' council, coal mining, subsidy, calculated price, politics, revolt, government and miner.

УДК 94:37(092)(477)

В. В. Алєйкіна

ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ У ТВОРЧОСТІ В.О. БІДНОВА (1874-1935)

У дослідженні проаналізовані ідеї відомого діяча української культури і освіти В. О. Біднова щодо організації національної школи в Україні, показано значення національного виховання для реалізації української аціона- льної ідеї. Показано, що педагогічні ідеї В. Біднова зберігають свою актуальність і в сучасних умовах. Ключові слова: В. Біднов, національна ідея, національна школа, національне виховання.

У наш час все більше уваги приділяється питанню формування сучасної української національної ідеї. Вона повинна стати основним фундатором нового громадянського українського суспільства. Тому основним завданням учених, політиків, громадських діячів, педагогів на сьогодні є органічне поєднання української ідеї з проблемами будівництва і зміцнення нашої держави, тобто надання цьому процесові необхідного розумного, вольового і діяльного національного духу.

Національна ідея, її зміст, шляхи та напрями запровадження пов'язані з культурними цінностями й ідеалами відповідного суспільства; вона є одним із проявів цієї культури. Більш того, національну ідею слід розуміти як таку, що концентрує у собі культурні надбання відповідної нації. Саме тому українська національна ідея повинна стати виразником найзначніших досягнень нашого народу і при цьому, спираючись на історичне минуле, має бути зорієнтована на сучасне і майбутнє. Тобто вона має стати ідеологічним чинником розвитку українського суспільства і держави [16, с.49-50].

Слід зауважити, що процес національно-культурного і державного відродження України вимагає відповідальної роботи в контексті дбайливого збирання і повернення народові його духовних скарбів, у свій час відчужених у нього. До того ж без усвідомлення й осмислення досвіду минулого неможливий розвиток сучасної науки і освіти. Адже, як відомо, історичний процес обумовлений постійно діючими факторами, які не просто зв язують минуле із сьогоденням, а й значною мірою детермінують сучасність історією. У даному контексті найважливішими умовами пізнання істини є об'єктивна оцінка історичної реальності, нерозривний зв'язок історії з сьогоденням. Відновити її в усій повноті та істинності - невідкладне завдання українських учених. Це не лише данина нашій минувшині, а й запорука успішного розвитку суспільства, яке добре знає, шанує й творчо опановує досягнення своїх попередників.

Український народ дав світові чимало визначних діячів культури, відомих вчених і педагогів. Імена багатьох з них упродовж десятиліть в умовах тоталітарної системи замовчувалися, а їхня діяльність висвітлювалася спотворено. Хоча кожен з них зробив свій значний внесок у скарбницю української та світової культури. Серед таких непересічних особистостей - Василь Олексійович Біднов [2]. Його праці, погляди, ідеї, на наш погляд, заслуговують на пильну увагу широкої педагогічної громадськості.

Актуальність даного дослідження зумовлюється також переосмисленням ролі особистості в духовному житті суспільства, яке вступило в новий період розвитку. Одним із стратегічних завдань реформування освіти в українській державі, визначених Державною національною програмою "Освіта" (Україна ХХІ століття), поставлено формування освіченої, творчої особистості. Для цього необхідно створити умови для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку кожної дитини. Цінним джерелом цих ідей є праці В. О. Біднова.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що нині спадщині В. О. Біднова приділяється досить значна увага, здійснюється постійний пошук. У процесі дослідження творчої спадщини В. О. Біднова важливі відомості нами були почерпнуті з праць Д. Дорошенка [8], С. Наріжного [9, 10], Н. Полонської- Василенко [11], C. Русової [13], С. Сірополка [17], Є. Чикаленка [20]. Також важливе значення мали спогади В. Прокоповича [12], С. Саковича [14], Г. Чикаленко-Келлер [21]. Життєвий шлях, громадсько-політична та наукова діяльність Василя Олексійовича висвітлюється в працях сучасних істориків - С. Абросимової [1], Ю. Мицика [1], І. Саламахи [15], В. Ульяновського [18], М. Чабана [19], О. Школьника [22] та інших.

Аналіз вищезазначених праць дає підставу для висновку, що більшість авторів досліджували діяльність В. О. Біднова загалом, охоплюючи