Чимало зусиль Я.П. Новицький доклав і до відкриття в Олександрівську краєзнавчого музею. Копітко зібрані дослідниками документальні матеріали викликають певне непорозуміння. Так, згідно з роботою "История Запорожского музея.

Заметки и возвания. 1923 г." [6.-Ф.202.-№33] у 1915-1916 рр. "зародилась думка" про утворення в Олександрівську краєзнавчого музею, здійсненням якої активно і зайнявся Яків Павлович. Сюди, до установи, що тільки зароджувалась, він не тільки передав із власного "домашнього музею" велику кількість особисто зібраних експонатів, але й продовжив проводити археологічні експедиції з метою пошуку кісток доісторичних тварин, речей з міст стоянок стародавніх народів. За п'ять років соціально-громадських потрясінь і братовбивчої війни, з 1917 по 1922 р., значна частина копітко зібраних експонатів була втрачена.

Навесні 1922 р. завідуючий повітовою політосвітою Антонов доручив одному із інспекторів своєї установи відновити Олександрівський міський музей старожитностей (тепер Запорізький краєзнавчий музей). До участі в роботі з відродження музею, як установи зі збереження пам'яток історії краю, запросили і Я.П. Новицького, який приніс у дар музею колекцію речей, розкопаних ним у хортицьких могилах.

15 червня 1923 р. відбулось офіційне відкриття музею, який мав 12 відділів. Згідно з доповідною Новицького Окрнаросвіті у фондах музею знаходились: кам'яні сокири, шкрябачки, жорнові камені та інші речі епохи неоліту; амфори, горшки, світильники, списи, багнети, піки, рушничні кремні, пряжки, хрестики, ґудзики, бритви, кресала, набір намиста різного сплаву, талісмани, монети, медалі, рушниці, пістолети, шаблі та ін. Переважну більшість цих речей розшукав або придбав сам Яків Павлович. Він же звернув увагу на необхідність поповнення існуючих фондів шляхом пожертвувань населення чи установ або ж випадковим придбанням. Так, у зверненні до громадськості міста, підготовленому для газети "Красное Запорожье", говориться, що: "разбросанные в разных местах и у разных лиц единично или в небольшом числе древности эти не для кого не представляют доступа, а считаются как бы затерянными, между тем собранные и классифицированные в музее представляют новую ценность, делаются достоянием науки" [6.-Ф.202.-№33].

Фонди Державного архіву Запорізької області дають інше датування цих подій, що знайшло відображення у наукових дослідженнях [7; 8]. "В мае 1921 года при Запорожском губполитпросвете была организована экскурсионно-музейно-выставочная секция. С мая по ноябрь 1921 года её возглавил Я.П. Новицкий - известный краевед, археолог, этнограф и фольклорист. Этой секцией были сделаны первые шаги по подготовке и созданию в Запорожье краеведческого музея. ...Как самостоятельное учреждение Запорожский краеведческий музей упоминается с декабря 1921 года. Первым его заведующим был назначен Я.П. Новицкий. .В январе 1922 года под музей было отведено расположенное в центре города, удобное и вместимое здание Народного дома, требующее, однако, значительных средств для ремонта и реконструкции" [7.-C.4].

Протягом тривалої науково-просвітницької діяльності Я.П. Новицький неодноразово отримував почесні нагороди, які підтверджували визнання чималого внеску вченого у розвиток освіти. Так, за педагогічну діяльність Якова Павловича "наймилостивіше" нагородили орденами Святого Станіслава третього ступеня 1 січня 1903 р., Святої Ганни третього ступеня 1 січня 1908 р. і Святого Станіслава другого ступеня 1 січня 1914 р.

Усе своє життя Новицький присвятив двом речам: науковій і педагогічній справі, існування яких одна без одної неможливе у його творчій діяльності. Займаючись дослідницькою роботою, Яків Павлович водночас дбав і про громадську діяльність, складовою частиною якої була популяризація наукових знань серед населення. Яскравим свідченням цього є сприяння вченого розвиткові бібліотечної справи у повіті та непроста справа створення і відкриття Олександрівського міського музею старожитностей. Не шкодував Новицький власного часу і зусиль заради заснування Катеринославської ученої архівної комісії, в роботі якої надалі сам брав активну участь. Проявив себе Яків Павлович і педагогом-теоретиком. Хоча теоретичні розробки вченого не мали такого впливу на вчителів Південної України, як праці К.Д. Ушинського і М.О. Корфа, палким послідовником поглядів яких він був, але його ідеї знайшли своїх прибічників у Олександрівському і Маріупольському повітах. Зауважимо, що події 1917 р. не внесли кардинальних змін у громадські погляди Новицького, але колись активну суспільну діяльність науковець вже не міг продовжувати через стан свого здоров' я.

Джерела та література

Державний архів Запорізької області.

Інститут мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Інститут рукописів. - Ф.4-3/112. Ред. газети "Екатеринославский листок". Листи до Новицького Я.П. 1882-1883 рр.

Інститут мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Інститут рукописів. - Ф.4-3/112. Ред. газети "Одесский листок". Лист до Я.П. Новицького. 1885 р.

Каталог Екатеринославского областного музея им. А.Н. Поля. - Екатеринослав, 1910.

Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии. - Екатеринослав, 1915.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Архипова Л.Н. Запорожский областной краеведческий музей: прошлое и настоящее // Музейний вісник. - Запоріжжя, 2001. - Вип. 1. 80-річчю Запорізького державного обласного краєзнавчого музею присвячується.

Шевчук С.П. Археологічна