Б.А. Бровко, В.М. Кириченко

ЗВ'ЯЗКИ Я.П. НОВИЦЬКОГО З ВІДОМИМИ ДІЯЧАМИ НАУКИ І КУЛЬТУРИ

Відомому запорізькому краєзнавцю Якову Павловичу Новицькому протягом всього життя щастило спілкуватися з багатьма відомими діячами у галузі освіти, науки і культури. Але це не було просте везіння, бо Яків Павлович вмів обирати собі друзів й партнерів для спілкування. Вперше ця риса характеру вченого проявилась під час зустрічі тоді ще молодої людини Я.П. Новицького з організатором початкових земських шкіл півдня України, відомим педагогом, бароном М.О. Корфом. Микола Олександрович не тільки наставив Якова Павловича на шлях педагогічної роботи (саме після зустрічі з бароном Новицький став вчителем), але і знайшов у ньому однодумця, доброго помічника. Корф неодноразово запрошував починаючого педагога "на відпочинок" до своєї садиби у с.Нескучному (тепер Великоновоселівського району Донецької області) і там допускав його до свята святих любого науковця - власної бібліотеки. Певні натяки дають нам можливість припустити, що саме у бібліотеці М.О. Корфа Я.П. Новицький зустрів історичні праці М.І. Костомарова, в яких вперше і дізнався про свого пращура Г.І. Новицького. Залишається лише гадати про зміст розмов і дискусій, що проходили між Миколою Олександровичем і Яковом Павловичем. На жаль, писемних свідоцтв такого спілкування не збереглось. Разом з тим, у фонді рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології (далі ІМФЕ) ім. М.Т. Рильського НАН України знаходяться листи від Корфа до Новицького за 1881-1883 рр., які підтверджують щирість стосунків між цими людьми [1].

Новицький підтримував тісні контакти з багатьма краєзнавцями України, але особливо потрібно виділити його зв'язки з відомим колекціонером історико- культурних памяток Чернігівщини Василем Васильовичем Тарновським та визнаним дослідником Катеринославщини Олександром Миколайовичем Полем.

Виходячи з неопублікованих до цього часу листів Василя Васильовича до Якова Павловича, які зберігаються у фонді рукописів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, видно, що останній неодноразово передавав або надсилав Тарновському знайдені після археологічних пошуків предмети давньої матеріальної культури, особливо козацької. Так, в листі від 14 вересня 1887 р. на запитання Новицького, чи потрібні Тарновському запорозькі кресало і ядра, Василь Васильович відповів: "Прошу Вас брать их с обозначением где найдены, сколько попадается, а что касается до каменных баб, то я б очень желал бы их достать. У меня нет ни одной. Не пренебрегайте ничем запорожским. Куски железа, присланные Вами в отдельной бумажке - хорошая вещь..." [2].

В іншому листі, від 29 квітня 1888 р., після повернення з Петербургу, Тарновський написав Новицькому: "Премного Вам благодарен и дружески жму Вашу руку за присланные вещи, в особенности за котел Вами называемый. Мне кажется, это не котел, а запорожская литавра, стоявшая на зборном месте запорожцев, и употребленная теперь вместо котла" [2]. Надіслані Новицьким предмети напочатку знаходились у музеї Тарновського, який налічував тоді три відділи: доісторичний, Київської Русі й козацької старовини [3.-С.28]. Саме частина речей з останнього відділу й була використана І.Ю. Рєпіним під час роботи над картиною "Запорожці". Пізніше, вже після смерті Василя Васильовича, передані Яковом Павловичем речі перейшли до Чернігівського музею, експозиційною основою котрого і стала колекція Тарновського.

Я.П. Новицький активно співробітничав і з О.М. Полем. У фонді рукописів ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України зберігається лише один лист за 1887 р. [4] від Олександра Миколайовича до Якова Павловича, що підтверджує ділові стосунки між кореспондентами. На жаль, зараз не можна встановити ні кількості, ні переліку експонатів, переданих вченим із Олександрівська у Катеринослав до того, як директором міського музею став друг і однодумець Новицького Д.І. Яворницький, але зрозуміло, що надходження речових свідоцтв життя людей у минулому відбувалось.

Яків Павлович підтримував зв'язок з багатьма відомими в Україні і за її межами вченими. Так, про зроблені на острові Хортиці під час археологічних розкопок знахідки Я.П. Новицький сповістив професора Київського університету В.Б. Антоновича з проханням допомогти надрукувати цей матеріал, на що Володимир Боніфатієвич відповів: "По моему мнению материал Ваш составляет весьма ценный вклад для "Киевской старины" [5]. Пошуки вкрай необхідної з археології літератури надали можливість краєзнавцю з Олександрівська знову звернутись до видатного історика за допомогою у придбанні деяких потрібних книг: "Труды Ваши по археологии меня черезвычайно интересуют и я безконечно рад иметь их у себя в возможно полном виде" [6]. Звіти проведених експедицій й найбільш цікаві знахідки також надсилались Новицьким Антоновичу.

Я.П. Новицький вів жваве листування з М.Ф. Сумцовим і сповіщав його про власні наукові плани. В одному з листів Микола Федорович писав: "Ожидаю обещанных Вами этнографических статей, которые представляют для меня большой інтерес" [7]. Недаремно саме М.Ф. Сумцов назвав вченого з Олександрівська "самым крупным вкладчиком Юго-Западного Отдела Географического Общества и Харьковского историко-филологического общества" [8.-C.7].

На початку своєї наукової діяльності Я. П. Новицький звернувся до І.І. Срезневського з проханням допомогти йому в друкуванні добутих матеріалів. Ізмаіл Іванович відповів, що "филологическое общество не имеет средств для издания и ничего не издаёт" [9]. Разом з тим він порадив молодому вченому звернутись до Леоніда Миколайовича Майкова, першого видавця "Краткого описания о народе остяцком" Г.І. Новицького. 1.1. Срезневський писав, що Леонід Миколайович "сам любитель и знаток народной словесности может вполне