Постійне листування було й між двома друзями - Д.І. Яворницьким та Я.П. Новицьким. "Коли саме відбулося знайомство Яворницького з Новицьким, точно сказати не можна. Очевидно, десь у 1883 р., відколи й починається листування між ними" - так стверджувала відома дослідниця спадщини Д.І. Яворницького М.М. Шубравська [10.-C.155]. На протязі багатьох років між Яковом Павловичем і Дмитром Івановичем підтримувався постійний тісний науковий зв'язок. Про щирість відносин між вченими говорять самі за себе дуже чуйні звернення Дмитра Івановича до Якова Павловича: "Щирий і коханий друже!", "Сердечный и святой человек!" та інші. Коли Новицький прищеплював у свого старшого сина Костянтина, на котрого й покладав великі надії, любов до рідної України, ці намагання ученого поділяв і Д. І.Яворницький. В одному з листів Дмитро Іванович писав: "Прийми од мене оцей подарунок. Мені хотілось, щоб цю книгу читав твій хлоп'яга Костя і щоб він уже змальству любив так щиро нашу неньку Україну, як любимо ми її. Читай йому цих "Гайдамаків", - вони далеко западуть в душу дитини" [11.-C.49].

Чималу частину в листуванні Яворницького до Новицького складає обговорення різних наукових або організаційних проблем, в рішенні яких вчені допомагали один одному. Так, неодноразово Дмитро Іванович просив Якова Павловича допомогти роздобути йому ті чи інші книжки, фотокартки та інші матеріали. В листі від 18 листопада 1886 р. Яворницький писав Новицькому: "Вышли ради бога фотографию Ново-Московского собора и как можно скорее. Я начал печатать свои записки по Запорожью и как раз дошёл до Ново-Московского собора ... Посылку книг получил, шлю тебе великое спасибо" [11.-C.49]. Подібні звернення, але не так часто, надсилались і олександрівським вченим до свого друга.

Викликає інтерес й те, що в складанні географічних карт або планів різних міст Запорізького краю Дмитро Іванович більше покладався на досвід Якова Павловича, а ніж свій: "Напиши мені, та небеспременно напиши карту Днепра от Будиловского порога и вниз до Хортицы с указанием всех островов, камінців, заборов, балочок. Дуже треба. Я сам маю койчто задля того, але ж і собі так не вірю, як тобі" [11.-C.50]. Інколи Яворницький надсилав Новицькому для правки свої статті. Так, у листі від 18 травня 1886 р. Дмитро Іванович писав запорозькому адресату: "Если ты переписал и подправил мою статью «Переправа через днепровские пороги», то перешли её в Киев на имя Ф.Г. Лебединцева для напечатания" [12.-C.57], а саме Лебединцев з 1882 по 1887 рр. був редактором і видавцем часопису "Киевская старина".

У серпні 1902 р. Б.Д. Грінченко звернувся до Д.І. Яворницького з проханням надіслати матеріали для "Словника української мови", який готувався на зразок "Толкового словаря живого великорусского язика" В.І. Даля. Дмитро Іванович взяв участь у підготовці цього "Словника", запропонувавши зі свого боку 1515 слів. В той же час Яворницький дізнався про те, що в Катеринославі після смерті слідчого, етнографа, члена Південно-Західного відділу Російського географічного товариства Г.А.Залюбовського залишився зібраний ним ціний етнографічний та лексикографічний (близько 10000) слів матеріал, котрий потрапив до рук слідчого А. Майдачевського. Віддати цей матеріал Яворницькому Майдачевський категорично відмовився. Тоді Яворницький звернувся до Б.Д. Грінченка з такою пропозицією: "То Ви напишіть Якову Павловичу Новицькому (власний дом), нехай він од Вас піде до того гаспіда та усовістить його. А Ви скажіть, що на Новицького "взирає" увесь Київ" [13.-C.218].

Ще на початку своєї педагогічної діяльності Я. П. Новицький приділяв велику увагу вивченню флори і фауни Запорозького краю. Його знання, зокрема, у світі рослин, були такі, що М. Анієнков, автор ботанічного словника, в листі з Петербургу від 1877 р. [14] звернувся до Новицького з проханням доповнити цей словник і висловити щодо нього свої зауваження. Не випадково Я.П. Новицький став співробітником Петербурзького університету по дослідженню рослин Катеринославської флори, про що говорять листи до нього ректора цього університету, відомого ботаніка А.М. Бекетова [15].

Особисто знайомими з Я.П. Новицьким були поет, фольклорист і етнограф І.І. Манжура та мовознавець, фольклорист і етнограф О.О. Потебня. Свою фотокартку на добру згадку про тривалі сердечні розмови подарував Якову Павловичу драматург, актор, режисер і композитор М.Л. Кропивницький, з яким познайомив Новицького Яворницький. "Карточку Марка Лукича Кропивницкого получил и прошу Вас передать ему від мене поклон і щиру дяку за дорогу пам' ять" [16.-C.64], - писав 2 листопада 1884 р. Яків Павлович до Дмитра Івановича.

Я. П. Новицький підтримував тісні зв' язки з багатьма видатними вченими, представниками освіти, науки і культури не тільки України, а й Росії. Серед знаменитостей, котрі найбільше вплинули на долю і наукову діяльність дослідника із Олександрівська, слід виділити: М.О. Корфа, завдяки якому Новицький став на важкий шлях освітянина; В.Б. Антоновича, котрий не тільки через свої друковані праці став учителем Якова Павловича, але і фактично добрим радником у багатьох науково-практичних справах; Д.І. Яворницького - близького друга, однодумця і в якійсь мірі спадкоємця Я.П. Новицького. Яків Павлович завжди щиро ділився здобутим матеріалом із знайомими-дослідниками. Підтвердженням таких висновків є чисельні листи до нього прихильників його досвіду і таланту науковця.

Джерела та література:

Інститут мистецтвознавства, фольклористики і етнології (далі ІМФЕ) ім.М.Т.