вважалося, що для культурного ведення індивідуального селянського господарства в кримських умовах родина повинна мати 50-60 десятин землі. А в 1926-1927 роках на один німецький двір доводилося тільки 27 десятин. Цьонго часу в комунах і артілях середній розмір земельного паю складав 47 десятин. Німецькі селяни виступали проти тих радгоспів і комун, що були нерентабельними, а такими були всі. Вони пропонували розпустити колективні господарства, а їхні землі передати селянам [8.-Ф.Р-663.-Оп.1.-Спр.425.-Арк.37].

Під час Першої Світової війни німецьке населення було обмежене в правах за законом "Про ліквідацію німецького землеволодіння". Особливо великих втрати воно зазнало від громадянської війни і продовольчої розверстки. Голод 1921-1922 років остаточно підірвав можливості німецького господарства. Але у 1923-1925 роках воно швидко піднеслося. До кінця цього періоду в республіці нараховувалося 8 395 німецьких селянських господарств, що мали 94 тисячі десятин землі, 16 560 коней, 5 796 волів, 19 757 корів, 25 945 телят. Становлячи 10% від загальної маси населення республіки, воно мало 22% посівних площ, 29,9% робочої худоби, виробляло 19,8% загальної продукції сільського господарства республіки. У 1925 році ця продукція становила у німців тільки у зерні 7 025 000 пудів на загальну суму 7 326 000 карбованців. КримЦВК і КримРНК визнавали: "У культурному відношенні німецьке село вище всіх інших. Політичні настрої не відповідають цій висоті" [8.-Ф.Р-663.-Оп.1.-Спр 425.-Арк.37].

Зазначена невідповідність виявлялася насамперед у ставленні німців до колгоспного будівництва. Проте його не дуже вітали й інші національності. У 1921-1925 роках у республіці було створено 942 колективні господарства, але навесні 1925 року більшість їх самоліквідувалося. Збереглося тільки 428 господарств: 20 комун, 332 сільгоспартілі і 76 ТСОЗів (товариств із спільного обробітку землі). Суто німецьких артілей нараховувалося тільки 3. Про загальну кількість національних колективних господарств станом на 1 січня 1926 року дає уяву таблиця 1 [8.-Ф.1.-Оп.1.- Спр.576.-Арк.24].

З наведених даних видно, що більшість колгоспів були татарськими: суто татарських колгоспів було 116 і з переважанням представників татарської національності - 85, друге місце за чисельністю колгоспників займали росіяни, що працювали в 142 господарствах, на третьому місці за кількістю стояли єврейські господарства. Росіяни переважали в комунах і машинних товариствах, що застосовували суспільну обробку землі, татари - в артілях і ТСОЗах, євреї - у переселенських товариствах.

За планами Наркомзему Кримської АРСР передбачалося завершити внутрішньоселищний землеустрій у 1927 році. Але ці плани не були виконані на зазначений термін і були перенесені на 1930 рік. Тим часом, як вказувалося в інформаційному звіті Кримського ОК ВКП(б), "село все більше і більше відчуває нестачу землі, і особливо села німецькі, багаті сільгоспреманентом" [8.-Ф.1.-Оп.1.- Спр.484.-Арк.7-8]. В іншому документі Кримського обкому партії за 1926 рік наведені такі дані: "До революції німці мали 389 520 десятин землі. Після проведеного землеустрою вони стали мати 221 063 десятини. Це пояснюється тим, що 50-60% німців раніш були великими землевласниками, і оскільки зараз землі були розділені згідно з законом, то вийшла економія. У середньому німецьке населення має 25-28 десятин на господарство. Вірменське населення - по 11 десятин на господарство. Вірменське населення займається в основному городництвом, а під городи виділяються кращі землі. Їхні норми менші. Ті вірмени, що займаються рільництвом, одержали фонд у 4 700 десятин, у середньому по 23 десятини на господарство. Євреї одержують землі по лінії Комзету. Йому відведено 40 тисяч десятин" [8, Ф.1.-Оп.1.-Спр.457.-Арк.242].

Повідомлення про нову земельну реформу, що стала здійснюватися з 1928 року, усією середняцькою масою селян національних меншин було сприйнято вороже. Німецькі господарства одними з перших різко скоротили посівні площі, поголів'я робочої та продуктивної худоби. У Кримському обкомі партії розцінили це так: "Під тиском і натиском пролетарської держави куркуль- німець змушений був піти на скорочення свого господарства". І далі: "У руках німецьких куркулів знаходилися кращі землі за якістю. Реформа призвела, а тепер ще більше призведе до значного переведення земельних відносин на користь бідняцько-батрацьких мас, створює передумови переходу до колективних господарств" [8.-Ф.1.-Оп.1.-Спр.912.-Арк.51].

Проведений огляд німецьких селянських господарств показав їхній тяжкий стан. Для німецьких колоній встановлювалися більш високі, ніж для навколишніх сіл, норми прибутковості при однаковій врожайності і прибутковості господарств. Бідняцькі господарства звільнялися від податків меншою мірою, ніж інші. Комісія Кримського обкому констатувала: "Перегини в податковому обкладанні німецьких селян - результат переоцінки дійсного господарського стану колоній. Німецькі колонії розглядаються як винятково куркульські тільки на підставі того, що у німців кращі будинки і живуть вони культурніше". Та сама комісія відзначала серед німців найвищий відсоток позбавлених виборчих прав. У ряді місць позбавленими виявились більше половини всіх німецьких жителів [8.-Ф.1.-Оп.1.-Спр.912.-Арк.42].

Серед німців почався еміграційний рух. Проте еміграційні настрої були притаманні не тільки німцям, але й грекам, болгарам, татарам. Огляд їхніх сіл виявив причини таких настроїв: обмеження прав національних меншин; тягар сільгоспподатку; переобкладання під час хлібозаготівель; колективізація, втрата свого господарства, невигідність роботи в колгоспах; позбавлення виборчих прав за застосування найманої праці; застосування класових підходів при самооподаткуванні, землеустрої, хлібозаготівлях; ведення антирелігійної пропаганди тощо. Також серед нацменшин було виявлено низький матеріальний рівень життя, жалюгідний