Авторитет гетьмана зменшився і серед військових. Не тільки через арешт С. Петлюри, але й тому, що за його наказом з армії було звільнено до резерву всіх молодих старшин, які не мали відповідної військової освіти. Значна кількість молодих старшин з резерву, за наказом Гетьмана, була спрямована до участі у відновленні козацтва в жовтні-листопаді 1918 року. Ці молоді старшини додавали опозиційності козацьким організаціям.

Повернення керівництва Вільного козацтва до роботи після гетьманських в' язниць також сприяло антигетьманській боротьбі. Наприклад, були звільнені з в' язниці брати Горобці та І. Луценко. Г. Горобець був відряджений до Києва, де ввійшов до оперативного штабу Директорії, а Микола

Горобець залишився в Катеринославі. Важливим було і те, що есдеки та есери зробили багато для збереження козацьких кадрів і зброї, а тому мали великий вплив на організації Вільного козацтва.

Отже, соціальні прошарки, з яких складались вільнокозацькі організації, були незадоволені політикою П. Скоропадського і брали активну участь в антигетьманському повстанні. Козаки та старшини стали авангардом і основою збройних формувань Директорії на Півдні України.

Розглянемо перебіг подій антигетьманського повстання й участі в ньому козацьких організацій на Катеринославщині та Херсонщині. Особливістю ситуації на Катеринославщині було те, що більшовики першими почали боротьбу за владу. Вже на початок листопада вони зайняли залізницю біля Брянського заводу й почали загрожувати самому Катеринославу. Офіцерський склад 8-го гетьманського корпусу ухилявся від боротьби з ними. У цих умовах ініціативу на себе взяли козаки та старшини Вільного козацтва. 17 листопада 1918 року козаки, свого часу розформовані за небажання присягнути Гетьману, зібралися в Олександрівську. Щоб легально озброїтися, почали записуватися до вартової сотні, на чолі якої стояли колишні вільні козаки. Гетьманська залога Олександрівська була обеззброєна миттєво і без бою. З Вільного козацтва почав творитися Хортицький полк армії УНР [23, с. 83].

Про зміну влади в Олександрівську згадував козак Микола Носик: "... звістка вмить обійшла всі кутки повіту. До республіканських військ вступило багато селянської молоді та семінаристів. Вчительська семінарія змушена була закрити свої старші класи за браком учнів" [24].

У Катеринославі під керівництвом М. Горобця почалося формування Республіканського Коша. Основою його були вільнокозацькі організації. 20 листопада 1918 року М. Горобець звернувся до козацтва Катеринославщини з відозвою. У ній говорилось: «...Вільне козацтво знову відновило свою діяльність під старим гаслом: "За землю й волю", "За національне відродження", "За Установчі Збори", "Загальне виборче право й Українську Народну Республіку"». У документі давалась оцінка політики гетьманського режиму: "...Кати поміщики розстрілювали козаків, грабували села, й катували селян..." Козацтво закликалось до боротьби проти поміщицьких прислужників і каральних загонів. Для цього необхідно було відродити організації Вільного козацтва, а владу передати відновленим Повітовим і Волосним Земським Управам. Віддавався наказ: "...Кожне село, кожен повіт, повинні негайно вислати до Катеринославу Вільних Козаків... Селянські отряди Вільного козацтва в кожній годині збільшують Революційне Військо, пристаючи до Республіканських Полків. Отже, Товариші, ставайте всі негайно до організації Селянського Війська й шліть представників і сотні козаків до Катеринославу..." [25]. Відгукуючись на цю відозву, до Катеринослава почали прибувати відділи Вільного козацтва. З Олександрівська вислали невеликий, але добре озброєний загін з кулеметами і двома гарматами (всього дві сотні козаків). До Катеринослава прибуло й кілька сотень козаків із Верхньодніпровська. Взяв участь у боях і відділ полковника Юхима Божка, який складався з сотні піхоти, однієї кулеметної чоти та двох гармат. Але більшовики намагалися перешкодити зростанню лав українського війська. Тому 26 листопада М. Горобець подав оголошення, у якому засуджувалась діяльність анархістів і комуністів. Повідомлялось, що Вільне козацтво виступає проти них. Козаки та старшини підпорядковуються Головному оперативному Штабу УНР [26].

Наприкінці листопада - на початку грудня 1918 року в Катеринославі почалися збройні сутички між повстанцями Директорії та прихильниками П. Скоропадського. Відділи Вільного козацтва захопили дільниці Державної варти. Більшість поліцейських і жандармів були заарештовані. Німецькі війська та 8-й український корпус не допомогли державній варті. Почалося протистояння між військами 8-го корпусу та Вільним козацтвом. Гетьманський корпус нараховував до 2 тисяч старшин та козаків і складався з двох полків піхоти, одного - кінноти, артилерійських частин, бронедивізіону та інженерних частин. Полки не мали повного штату, бо німецьке командування не сприяло формуванню корпуса. Командував корпусом генерал Васильченко, а начальником штабу був полковник Коновалов. Більшість старшин були українці, або походженням з України. На жаль, переважна більшість з них була вражена російським великодержавним шовінізмом. Тому на зборах вони прийняли рішення стати на бік Добровольчої армії та боротися проти українців. Патріотично налаштовані старшини, які становили меншість, залишили корпус. Після цього прихильники білої ідеї нараховували 400-500 піхотинців, 150-170 кіннотників, 250-300 вояків з інженерних частин. На їх озброєнні було 4 гармати, 6 панцирників і багато кулеметів. Вони зайняли верхню частину міста біля Гірничого інституту. У районі міської Думи знаходилась єврейська самооборона. Далі кільцем обхоплювали німці, що хоч і оголосили нейтралітет, та все ж становили поважну силу,