І.В. Довжук

З ІСТОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГЕОЛОГІЧНОГО КОМІТЕТУ ЩОДО ДЕТАЛЬНОЇ ГЕОЛОГІЧНОЇ ЗЙОМКИ ДОНБАСУ (ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Промисловий розвиток Донецького басейну в післяреформений період супроводжувався його активними науковими геологічними дослідженнями, метою яких було, перш за все, поширення вуглевидобутку та активізація залізничного будівництва. У свій час окремі аспекти цієї проблеми торкались А. Мюнцера, П. Рубін, Б. Мефферт, Л. Лутугін та ін. У даній статті зроблена спроба акцентувати увагу на діяльності Геологічного комітету в Донбасі на початку ХХ ст. з метою провадження тут детальної геологічної зйомки та складання відповідних геологічних карт.

Так, протягом 1910-1912 рр. Геологічний комітет і рада з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії вели роботу зі складання загальної геологічної карти Донецького басейну в масштабі 3 версти в 1 дюймі й відповідного геологічного опису. Донецькі гірничопромисловці давно відчували потребу в такій карті; цим пояснюються неодноразові спроби створення гірничопромислової і геологічної карти басейну силами гірничопромисловців (А. Мевіус, Є. Таскин та ін.). Однак можливість створення трьохверстової геологічної карти Донецького басейну з'явилась тільки після того, як Геологічний комітет своїми детальними дослідженнями охопив майже всю територію Донбасу. Діяльність фахівців під керівництвом Л.І. Лутугіна з укладання трьохверстової карти названого регіону була дуже корисною як для ради з'їзду гірничопромисловців, так і для Геологічного комітету.

У 1911 р. у Турині (Італія), на Міжнародній виставці, серед інших експонатів ради з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії була виставлена в рукописному вигляді геологічна карта Донецького басейну масштабу 1:126 000, складена Л.І. Лутугіним разом з П.І. Степановим і О. Святковим. Поруч з картою був розміщений зведений розріз продуктивної товщі донецького карбону, де були показані всі головні вугільні шари, а також були нанесені родовища залізної руди. На виставці за складання карти Л.І. Лутугіну була присуджена велика золота медаль [1.-С.3054].

Складання трьохверстової карти Донецького басейну, розпочате з' їздом гірничопромисловців Півдня Росії, особливо в 1911 і 1912 рр., сприяло активізації робіт Геологічного комітету з детальної геологічної зйомки Донецького басейну й залучило до цього таких геологів, як В.І. Яворський, Б.Ф. Мефферт та ін.

Під час роботи з'ясувалося, що для наочності й зручності користування описом необхідно скласти десятиверстову карту басейну, створення якої і почали в 1912 р. Обсяг робіт значно збільшився порівняно з початковим планом. На кінець цього року більшість планшетів трьохверстової карти вже були підготовлені до друку. А на кінець 1913 р. всі роботи стосовно складання цієї карти планувалося завершити. На цей же час повинні були опублікувати десятиверстову карту Донецького басейну.

У листопаді 1912 р., на третьому засіданні XXXVII з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії, Л.І. Лутугін доповідав про хід робіт зі складання трьохверстової карти й геологічного опису. З'їзд прийняв рішення: по закінченні збирання геологами матеріалів почати видання геологічного опису й десяти- і трьохверстової карт Донбасу [2.-С.6392].

У 1913 р. продовжувалась робота зі всебічного вивчення і опису Донецького басейну (геології, техніки, якості мінерального палива та ін.). Геологічний опис було доручено Л.І. Лутугіну. Одночасно рада з'їзду видавала нову гірничопромислову карту Півдня Росії у масштабі 6 верст в 1 дюймі (1:252 000). Ця карта була складена за даними геологів Л. І. Лутугіна, В. І. Соколова та ін. На неї було нанесено багато нових металургійних підприємств, що виникли за останні роки, а також межі поширення різних сортів вугілля. У 1913 р. була здана до друку основа для десятиверстової карти й у вересні цього ж року почали виготовлення основи для трьохверстової карти Донецького басейну, яку планували закінчити на початку 1914 р., після чого можна було почати її видання. Однак у зв'язку з відсуненням Л.І. Лутугіна від робіт у Донецькому регіоні ця карта, мабуть, залишилася неопублікованою [3].

На початку ХХ ст. Геологічний комітет активізує науково-дослідні роботи в Донецькому басейні, особливо що стосується мінерального палива. У 1908 р. на XXXIII з'їзді гірничопромисловці порушили питання про якісну характеристику вугілля Донбасу. На цей час металургія Півдня України досягла високого рівня розвитку, і металургійні заводи для забезпечення роботи доменних печей потребували спікливого вугілля. Зазвичай останнє обпалювали в коксобензольних печах у Донецькому басейні, і звідти кокс подавався на заводи. Деякі великі підприємства отримували з Донбасу спікливе вугілля і обпалювали його на місці для отримання коксу. Що стосується залізниць, то вони могли користуватися менш цінними сортами донецького вугілля.

Катерининська залізниця мала спеціальну хімічну лабораторію, де вивчались проби мінерального палива. Тут досліджувалися проби коксу, антрациту, напівантрациту та інших сортів вугілля. А також проводилися різні випроби останнього. У 1908 р. урядом було видано розпорядження про "Порядок набору проб мінерального палива у складах і лабораторії Катерининської залізниці" [4.-№9.-С.9933-9935, №10.-С.9941, №11.-С.9949- 9950]. Це говорить про те, що робота хімічної лабораторії Катерининської залізниці була поставлена надзвичайно широко.

У квітні 1909 р. у Харкові при раді з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії відбулася нарада техніків і вуглепромисловців, де були обговорені два важливих питання: про організацію рятувальної справи в Донецькому басейні і про його опис.

У 1910 р. вийшла друком стаття А. Мюнцера "Возможно ли установление марок для углей Донецкого бассейна и что для этого нужно сделать?" Автор статті підняв питання про те, що необхідно відмовитися від оцінки вугілля