У вересні 1910 р. у Катеринославі відбувся з' їзд діячів з гірничої справи, металургії і машинобудування. На цьому з' їзді відомий металург Павло Германович Рубін виступив з доповіддю про випробування кам' яного вугілля, у тому числі вугілля Донбасу. У доповіді Рубін викладає докладну методику проведення різних аналізів і технологічних випробувань вугілля. Стосовно хімічного вивчення донецького мінерального палива автор пропонує провадити проби за шарами, звертаючи основну увагу на характеристику органічної маси. На думку П.Г. Рубіна, якість вугілля повинна бути охарактеризована зі змінами по простяганню і спаданню шарів [6.-С.202-221]. Л.І. Лутугін вказує на доповідь П.Г. Рубіна як на одну з найбільш обґрунтованих і розроблених спроб з'їзду створити план вивчення донецького кам'яного вугілля [7.-С.П-Ш].

Систематичне вивчення донецького вугілля, розпочате з' їздом гірничопромисловців Півдня Росії, Геологічний комітет розглядав як доповнення і розвиток робіт з детального вивчення Донецького басейну. Це дослідження, що базується на детальній геологічній зйомці комітету, мало за мету систематичне вивчення особливостей донецького мінерального палива. Результатом дослідження мала стати всебічна характеристика вугілля, з' ясування причин різноманітності сортів донецького мінерального палива і встановлення взаємозв'язку між хімічною якістю останнього й геологічними факторами [8.-Т.XXI.-С.123- 124].

Наприкінці 1911 р. на II Всеросійському з'їзді діячів з практичної геології і розвідувальної справи, що відбувся в Петербурзі, Л.І. Лутугін зробив доповідь на тему "Геологічні дослідження Донецького кам'яновугільного басейну" з демонстрацією трьохверстової зведеної карти басейну (1:126 000). У наступному 1912 р. Леонід Іванович подав до гірничого департаменту доповідну записку "Організація дослідження вугілля Донецького басейну"; у ній детально розроблена методика відбору проб вугілля, розподіл їх на групи, а також програма хімічних досліджень, технічних аналізів вугілля [9.-С. 162-171].

Л. І. Лутугін також розробив план організації лабораторії ради з' їзду, що була створена згідно з постановою XXXVI з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії (1911 р.). Ця лабораторія почала діяти в Харкові в 1912 р.; її завідувачем став найвідоміший вуглехімік Веніамін Скієвич Крим.

Дослідження вугільних шарів Донбасу було розпочате 1911 р. із Центрального (або Горлівського) району. Роботи велися Б.Ф. Меффертом під загальним керівництвом Л.І. Лутугіна. Хімічні дослідження вугілля проводилися в організованій радою з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії спеціальній лабораторії при Макіївській центральній рятувальній станції. У лабораторії аналізи вугілля здійснювалися з літа 1911 р. до осені 1912 р. Після влаштування в Харкові постійної лабораторії при раді з'їзду гірничопромисловців усі хімічні роботи з дослідження мінерального палива були перенесені до Харкова, де і проводилися під керівництвом В.С. Крима [7.-С.Ш].

У 1913 р. Б.Ф. Мефферт під керівництвом Л.І. Лутугіна розробив програму геологічного й хімічного дослідження вугілля Донецького басейну, яка була затверджена Геологічним комітетом у травні 1913 р. [10.-С.257-270]. Цей план повторює, розвиває і деталізує основні положення, викладені Л.І. Лутугіним у його доповідній записці "Організація дослідження вугілля Донецького басейну" [9.-С.162-171].

Названа програма складається з двох частин: геологічної (процеси накопичення та утворення вугільної речовини, природа вугілля тощо) і хімічної (дослідження фізичної природи вугілля, органічної та мінеральної частини вугілля тощо). Б.Ф. Мефферт вважав за необхідне продовжувати геолого-хімічне вивчення донецького мінерального палива з метою наукового висвітлення деяких важливих геологічних питань [10.-С.270].

Важливе значення мало також дослідження жильних родовищ у Донецькому басейні. Так, жильні родовища, їх геологія і мінералогічний склад вивчались Йосипом Августовичем Морозевичем (1865-1911) і Яковом Володимировичем Самойловим (1870-1925).

У 1901 р. Й.А. Морозевич проводив дослідження південно-руської кристалічної смуги в Олександрівському повіті Катеринославської губернії і в Таганрозькому окрузі Війська Донського [8.-Т.ХХІ.-С.76]. У даному окрузі кристалічні породи розвинені між річками Кальміусом і Грузьким Єланчиком. У східному, південно-східному й північно-східному напрямках вони приховуються під третичними відкладами, а на заході примикають до маріупольських гранітів. Результати робіт 1901 р. опубліковані Й.А. Морозевичем в "Известиях Геологического комитета" [11.-С.555-574].

У 1902 р. Й.А. Морозевич досліджував умови залягання вивержених гірничих порід у південній частині Донецького басейну, поширених у межах Таганрозького округу [8.- Т.ХХІІ.-С.251-252]. Ці породи тягнуться одною неширокою смугою зі сходу на захід, починаючи від м. Олександрівсько-Грушевського на р. Грушевки до с. Бешове на р. Кальміусі, у 60-65 км від узбережжя Азовського моря. У межах Маріупольського повіту окремі виходи вивержених порід спостерігаються за середньою течією р. Сухої Волновахи. На думку Й.А. Морозевича, смуга поширення жильних порід, що проходить по південній межі Донбасу, не має ніякого видимого зв'язку з Приазовським кристалічним масивом [12.- С.1-29].

Й. А. Морозевич дійшов висновку, що вторгнення жильних порід у кам' яновугільні утворення на заході й сході вищеназваної смуги було викликано одними й тими ж дислокаціями; тому можна було припускати наявність аналогічних порід і в інших серединних частинах цієї