Якщо бути точним, то спочатку греки підтримали махновців не в протиденікінському, а в антигетьманському повстанні кінця 1918 р. Австро-угорські окупаційні війська вилучали продовольство у грецьких селян не менш аніж в українських, так що причини підтримки повстанців були схожі. Перший рейд по землях "приазовської Греції" махновці здійснили в жовтні 1918 р. й мали певний успіх. Відразу після Дібрівського бою, 1 жовтня 1918 р., що, власне кажучи, й породив "Батька Махна" та "махновщину" Н.Махно здумав провести рейд по маршруту Бердянськ - Маріуполь - Юзівка з метою підняти населення на повстання. Через села Гаврилівку та Іванівку махновський загін направився в "грецьке містечко" Комар. Тут махновці розігнали гетьманську варту й скликали населення на мітинг, на якому виступили Нестор Махно та Олексій Марченко. Вони розповідали грекам про злодіяння німецьких окупантів у Великомихайлівці й закликали населення зі зброєю в руках повстати проти буржуазії та її захисників - австро-німецьких військ.

"У селі Комарь, - згадує Н.Махно, - до загону відразу ж приєдналося кілька чоловік грецької селянської молоді на своїх конях". З Комаря махновці пішли на сусіднє село Богатирь, населене греками-урумами, що розмовляли між собою на кримсько-татарській мові. В Богатирі теж було влаштовано великий мітинг. Опісля махновці відвідали ще одне грецьке селище - Велику Янісоль [5, с.109], після чого повернули на захід. Власне кажучи, цього замало аби вважати вищезгадані грецькі села місцевостями, що породили махновщину. Сам Н.Махно більше, в 1918 р., нічого пов'язаного з греками-колоністами не згадує. Чому ж тоді І.Тепер висунув теорію грецького походження "махновщини"? Подібна теорія, на наш погляд, лежить в одній площині з іншими "одкровеннями" анархіста-ренегата, що на відміну від "грецької теорії" махновського походження таки прижилися в історіографії. І.Тепер озвучив багато з того, що йому, новоприбулому з Харкова анархісту, в 1920 р., оповідали махновці, безоглядно сприймаючи їх розповіді на віру. Наприклад, про вирішальний вплив на Н.Махна думок анархіста П.Аршинова, його, буцімто ідейного вчителя. Або про тотальну практику в повстанській армії таємних політичних убивств ("краж"). Грецька версія походження махновщини стоїть у цьому ж ряду неперевірених явищ й ніякими іншими даними не підтверджується.

З початком 1919 р. грецька громада прагнула зайняти суворо нейтральну позицію й не втручатись у громадянську війну "червоних" росіян із "білими". Але час і обставини досить скоро зробили цей нейтралітет неможливим. По-перше, з'явилася третя сила, махновська, вона була явно не російською і відчутно насідала на грецькі поселення із заходу. По-друге, "білогвардійці" категорично не погодилися на грецький нейтралітет й стали всіляко визискувати з них на користь "білої" справи. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння греків, стала денікінська мобілізація початку 1919 р. Офіцери Добровольчої армії проводили її вкрай брутально, поводячи себе не як рятівники вітчизни, а скоріш наче загарбники в завойованій країні. І ще, на початку 1919 р. ці насильники були досить малочисельними. Так що люди розуміли, що якщо вони відповідно організуються й знайдуть собі якихось союзників, то зможуть просто "перебити гадів".

Ситуація в стосунках денікінців із приазовськими греками ускладнилася після початку в січні 1919 р. військової мобілізації. Результати її були занадто невтішними для "білогвардійців". До 17 лютого 1919 р. на призивні пункти міста Маріуполь та двох наближених до нього грецьких волостей (Мангушської та Урзуфської) з'явилося не більше 500 призовників із не менш як 8000 очікуваних. Призивалися поки що лише юнаки, які у 1917 та 1918 роках досягли повноліття і в армії ще не служили. У відповідь "білогвардійці" вирішили провести насильну мобілізацію, що відразу викликало сутички з місцевими сільськими загонами самооборони. Наприклад, 1 лютого 1919 р. біляки вислали каральний загін у грецьке село Мангуш, що лежить на півдорозі між Бердянськом та Маріуполем. По прибуттю на місце білогвардійці скликали загальний схід, але селяни, й особливо колишні фронтовики-дезертири на нього не з'явилися. "Добровольці" стали вимагати у греків солдат, на що присутні на сході відповіли: "Солдат не дамо". Після цього грекам було дано час на роздуми бо "біляки" збиралися ще відвідати в цей день сусіднє грецьке село Ялту. Попереджалося, що якщо мангушани не передумають, "білогвардійці" заберуть їх чоловіків насильно, а в знак покарання ще й призовників 1915 та 1916 років. Та мангушани випередили "білогвардійців". Їх посланці першими прибули в Ялту й попередили сусідів про небезпеку. Ялтинські чоловіки, що підлягали призову, ще до приходу "білогвардійців" втекли