Керований ним полк вкрив себе славою на полях боїв під Маріуполем, Великим Янісолем та Великим Токмаком у березні-червні 1919 р. Маріуполь вважався неофіційною столицею "приазовської еллади" й відбити його у денікінців було своєрідною справою честі для грецьких махновців. Перший наступ махновців на Маріуполь стався 19 березня 1919 р. і був безпосередньо пов'язаний з продовженням мангушської епопеї. Після першої невдачі з упокоренням Мангуша "білогвардійці" повернулися до нього з новими силами [2, с.268] та з напівбатарею важких гармат аби як слід провчити негідників. Але на той час до села вже підійшли махновські загони, що саме взяли Бердянськ. В Маріуполь біляки знову вернулися стриженими, бо повстанці-греки із союзниками махновцями знову розбили їх та ще й відняли артилерію. Греки з махновцями погналися услід білогвардійцям від Мангуша й підійшли впритул до міста, але штурмувати його відразу побоялися. В порту Маріуполя стояв загін військових французьких суден з канонерських човнів та есмінців, що мав на озброєнні 60 гармат. Тому наступ махновців на Маріуполь 19 березня 1919 р. був зупинений як непідготований. Для гарантованого успіху треба було підтягти додаткові сили.

Для штурму Маріуполя було створено спеціальну групу з двох махновських полків 8-го ("Новоспасівського") та 9-го ("грецького"). В їх спільному розпорядженні був артилерійський дивізіон (близько 12 гармат), 21 кулемет та літак "Фарман - 30" з кількома авіабомбами. З дивізійного резерву начдив П.Дибенко виділив для штурму Маріуполя бронепоїзд "Спартак". Оборонна лінія супротивника починалася на ст. Сартани в передмістях Маріуполя, де оборонялося до 1000 білогвардійців-піхотинців з 4 легкими гарматами, 3 бронепоїздами та загоном кінноти. 28 березня 1919 р. о 4-й годині ранку махновські греки пішли в атаку на місто із заходу.

9-й Задніпровський полк під час наступу на Маріуполь обстрілювався з боку французьких військових кораблів та білогвардійської артилерії, сконцентрованої у порту, але продовжував просуватися вперед. Полк, без пострілів, економлячи набої, йшов до зустрічі з ворогом, а згодом кинувсь в багнетну атаку на ворожі укріплення. Помічника командира 9-го полку було вбито, але це не зупинило наступ. Згодом за цей бій полк було нагороджено почесним Червоним прапором [10, с.183]. Потім прийшла ніч після перемоги. Уночі в Маріуполі почалися грабунки та самочинні обшуки. Можливо, що грабували й не греки, адже крім грецького полку в місті були й інші махновські та червоноармійські частини. Секретар Маріупольського повітового комітету Л.Горохов дещо згодом жалівся в ЦК КП/б/У: "Вступ червоних військ був зустрінутий з великим захопленням. Грабунки, пияцтво, убивства, цькування євреїв, а, головне характерна політика штабу й командного складу, його брудна антиурядова агітація справила величезний вплив в розумінні підриву авторитету Радянської влади" [11, с.3.] Наступного дня махновці в Маріуполі розігнали "ЧК", яку напередодні негайно створили комуністи, що вийшли з підпілля [7, с.292]. Греки з 9-го полку під час цих подій перебували в місті, а згодом були задіяні для охорони Маріуполя. У квітні 1919 р. цю функцію виконував один з грецьких батальйонів 9-го полку чисельністю до 500 чол. [12, с.11].

У квітні 1919 р., на піку махновських успіхів у Приазов'ї з'являється ще один грецький полк, який махновський командир В.Білаш просто називає "другим", через те що 9-й полк вважався "першим" грецьким полком. Цей полк, зокрема, брав участь у боях із кіннотою генерала О.Шкуро біля Малого Янісоля [8, с.148]. Починаючи з квітня 1919 р., "приазовська еллада" стає прифронтовим районом, по якому туди-сюди впродовж двох місяців рухаються лінії фронтів. У квітні 1919 р. ця територія була втрачена махновцями, але в кінці місяця була відвойована назад.

За спогадами секретаря бердянського ревкому С.Дибеця, грецькі полки Батька Махна "відзначалися належною дисципліною, організованістю, стійкістю". Л.Яруцький, зокрема, пише, що не знайшов даних про їх участь у бешкетах та грабунках, характерних для махновської голоти. Зазначимо, однак, що немає ніяких даних і про те, що вони ці бешкети спиняли, наприклад у тому ж таки Маріуполі. Написане олівцем політзведення політвідділу 1-ї Задніпровської дивізії повідомляє начальству на початку квітня 1919 року про стан 9-го Задніпровського полку. "1) Настрій задовільний. Мається осередок співчуваючих (більшовикам - В. Ч.) 3) Мається клуб, школи, бібліотеки в 1-й, 2-й, 3- й, 4-й та 5-й роті, хор і оркестр (організовані на початку квітня). Нестача в літературі, є похідні школи грамотності. 4) Полк боєздатний, але в полку переважають лівоесерівські та анархістські елементи" [13, с.9]. Як бачимо, греки-махновці в стислий термін створили досить солідну військову інфраструктуру.

В кінці квітня 1919 р. С.Дибець, разом з начальником польового штабу махновської бригади Я.Озеровим, виїхав з інспекційною поїздкою на фронт. "Ближче до Маріуполя ми знайшли грецький загін. У грецьких селах офіцери-карателі вчинили безжальну розправу за революційні справи. Греки зненавиділи білих. Так зненавиділи, що тільки накажи - підуть в бій. Залізна дисципліна була уведена в грецькому загоні". Через те що командир грецького полку В.Тохтамишев симпатизував більшовикам, С.Дибець присвятив йому справжній панегірик. Він