До того ж, його інтернаціоналістичні погляди у повній мірі здійснювалися саме у видавничій справі. І. Гаспринський намагався інтегрувати тюркські народи у різнобарвне життя поліетнічної країни, її багату культуру, складну економіку, високу просвіту тощо. З іншого боку, саме зі шпальт «Терджиману» слов'янський читач мав змогу безпосередньо познайомитися із духовним життям, повсякденним побутом, розвитком суспільної думки, виникненням інтелектуальних та освітянських потреб багатомільйонного тюрко-мусульманського конгломерату народів Російської імперії.

У 1886 р. він налагодив видання рекламного додатку до газети «Терджиман» під назвою «Листок объявлений». Наприкінці 1905 р. І. Гаспринський почав видавати перший кримськотатарський часопис для жіноцтва «Алємі нісван» («Жіночій світ»). Це була третя спроба (перші дві невдалі він спробував реалізувати у 1887 р. - журнал «Тербіє» («Виховання»), а у 1891 р. додаток до газети «Терджиман» - «Кадин» («Жінка»). Взимку 1906 р. І. Гаспринський добився дозволу на видання першого гумористичного часопису рідною мовою під назвою «Ха-ха-ха». Пізніше він створив новий тижневик - друкований орган мусульманської фракції Державної Думи Російської імперії газету «Міллєт» («Народ»). У 1907-1908 рр. у Єгипті І. Гаспринський випустив кілька чисел арабомовної газети «Аль Нахда» («Відродження»). Редакція газети «Терджиман» певний час видавала також додаток, який призначався кримськотатарським дітям під назвою «Алємі суб'ян». За успішну видавничу діяльність він не одноразово відзначався на державних поліграфічних виставках. У 1908 р. до 25-річного ювілею «Терджиману» у казанському видавництві І. Харитонова був виготовлений фірмовий типографський шрифт імені І. Гаспринського.

З ім'ям І. Гаспринського пов'язано заснування та розвиток просвітницького руху народів ісламського Сходу - джадидизм (новий, звуковий спосіб навчання грамоті). Воно радикально змінило сутність та структуру початкової освіти в багатьох мусульманських країнах, чому було надано більш світського характеру. І. Гаспринським були розроблені основи реформування традиційної мусульманської етно-конфесійної системи народної просвіти. Його «нові методи навчання» з успіхом застосовувалися не тільки у Криму, ай у Татарстані, Казахстані, Башкортостані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані, Азербайджані, Туреччині, Північній Персії та у Китайському Туркестані.

Ним була написана та видана серія навчальних посібників для національних новометодних шкіл. Найбільш відомим серед них став підручник «Ходжа і суб'ян» («Вчитель дітей»), який вийшов друком у 4-х випусках. Вчителі новометодних шкіл, духовним проводирем та лідером яких був І. Гаспринський, стали пропагандистами його прогресивних ідей у широкі верстви мусульманського населення, яке у той час часто густо фанатизувалося релігійними клерикалами. Тисячі джадидистських мектебе перетворилися на форпости реформування всього духовного життя, повсякденного побуту багатьох тюркських народів Російської імперії межі XIX - XX ст. Багато з них добивалися присвоєння їм імені І. Гаспринського.

З 1887 р. І. Гаспринський був членом науково-краєзнавчої організації Криму - Таврійської вченої архівної комісії. Із величезним інтересом він працював у ній та надавав посильну допомогу. До його досвіду зверталися, коли була потреба у консультаціях з аналізу ісламських джерел, доручався нагляд за ходом археологічних досліджень у передмістях Бахчисараю тощо. За це І. Гаспринського високо цінували й вважали корисним членом ТУАК.

У 1905 р. І. Гаспринський та його однодумці створили мусульманську ліберальну організацію «Іттіфак ель муслімін» («Союз мусульман»). Вона стояла на позиціях, які були подібні партійній ідеології ліво-ліберальних конституційних демократів (т.зв. «партія народної свободи»). І. Гаспринський був членом ЦК та безпосередньо очолив Кримське відділення «Іттіфак ель муслімін». Восени 1905 р. він та очолюване ним відділення організації перейшли на позиції «Союза 17 октября» (октябристи - партії право-ліберального спрямування). І. Гаспринський брав активну участь у всіх партійних з'їздах «Іттіфак ель муслімін» та головував на І Установчому форумі. Серед кримськотатарських політичних однодумців І. Гаспринського треба зазначити відомих суспільних діячів: таких як Мустафа Кіпчакський, Асан Сабрі Айвазов, Абдурахман Мємєт оглу, Асан Тарпієв, Сулейман Кримтаєв, Абдурєшит Мєдієв, Рустам Ахундов, Гурзуф Ібрагім, Алі Булгаков, Аббас Корбєк, Ісмаїл та Амєт Муфтізаде. З плином часу деякі з них пішли окремим політичним шляхом. Але вони повсякчасно відчували ідеологічні впливи саме І. Гаспринського, його політично виважену, спокійну й розсудливу позицію.

І. Гаспринський стояв біля витоків Всеросійської професійної спілки поліграфічних працівників. Він розповсюджував ідеї організації численних регіональних «Громад сприяння бідним мусульманам», «Бібліотечних спілок» й приймав активну участь у роботі багатьох з них, у тому числі й тих, які знаходилися поза межами власне Криму.

У 1907 р. саме І. Гаспринський запропонував скликати у Каїрі Всесвітній Мусульманський Конгрес, який мав об'єднати прогресивні сили Сходу на шляху реформування та перетворень. Він мав розглянути оптимальні напрямки розвитку просвіти, культури та питання економічного підйому народів, які сповідували іслам. Таким чином, ліберальна ідеологія кримських татар, інших тюркських народів країни набула міжнародного розголосу, засвідчила про сталу суспільно-політичну позицію істеблішменту мусульман.

Світоглядні принципи та ідеї І. Гаспринського базувалися на основі ліберальної ідеології, прогресивного розвитку суспільства, дружби слов'янських та тюркських народів, конфесійної терпимості та співпраці християн та мусульман, несприйняття найбільш радикальних вимог соціалістичних угруповань. Ідеї І. Гаспринського надихали багатьох мислителів Сходу. Його погляди за суспільною значущістю ставлять у один ряд з ідеями видатних ісламських філософів та просвітителів Джамалютдіна Аль Афгані, Шигабутдіна Марджані, Мухаммада Абдо, Гасанбека Меліка Задарбі, Махмудходжи Бехбуді та інших. З певною умовністю фактично він поділяв думки російських мислителів, що