народу з метою всебічного зміцнення нового вільного устрою і вияснення своїх інтересів, організована участь в політичному і економічному житті як на місцевому рівні, так і в загальнодержавному будівництві..." [33]. 4 травня 1917 р. була створена Катеринославська повітова організація Всеросійського селянського союзу. її очолив Є. Строменко (пізніше він очолить губернський комітет союзу). Весною - літом тут уже діяло 18 волосних осередків. В Олександрівському повіті сільські комітети організації в квітні 1917 р. були створені в селах (Наталівці, Комишевахах, Білоцерковці, Новогупалівці і Купріяновзці) і двох волосних центрах - Жеребецьк і Пологи. В квітні-травні були проведені повітові з'їзди Селянського союзу у Новомосковську та Катеринославі, на яких делегати постановили домагатися відміни приватної власності на землю та її купівлю і продаж [34].
Більш широке уявлення про роботу таких Форумів дає нам протокол такого з'їзду в Олександрівську, вміщений у газеті "Крестьянский союз" від 24 травня 1917 р. У ньому, зокрема, говориться, що на повітовий з'їзд прибули представники від 27 кредитно- і судо-зберігаючих товариств, 21 споживчого товариства і 60 чоловік від волосних і сільських комітетів Селянського союзу, які проголосували за найскоріше скликання Установчих зборів, за автономію України в складі Російської Федерації, за відокремлення церкви від держави, за загальне і обов'язкове навчання за рахунок держави на місцевій мові, пенсійне забезпечення і заборону на завжди випуску і продажу спиртних напоїв [35].
У повітовий комітет Селянського союзу було обрано Матюху, Радомського, Прокоф'єва, Абраменка, Закопайка. В губернський комітет делегували В. Дубовика, О. Затейщікова, Ребенгака, Столярова, Хохлова, Павленка, Іваненка та Тимошенка [36]. У той же час слід зазначити, що Селянські союзи виступали і за підтримку прав робітників. Так, у матеріалах Катеринославського селянського з'їзду що проходив в другій половині червня 1917 р. підкреслювалося, що Селянський союз буде домагатися для робітників: 1) 8-часового робочого дня; 2) державного страхування від каліцтва, втрати працездатності, старості і безробіття; 3) охорони праці в усіх сферах виробництва; 4) встановлення межі мінімальної заробітної плати [37]. Про кількісний склад союзу ми маємо лише фрагментарні дані: в селі Шохівці в організацію в травні 1917 року записалося 300 чоловік, у липні в трьох волостях (Ново-Івановській, Богдановській, Чорноглазовській) нараховувалось 2 489 чоловік тощо [38]. Взагалі газета "Крестьянский союз" інформувала, що, наприклад, на початку серпня 1917 р. в "губернії майже кожний день записувалось в Союз до 500 нових членів" [39]. На Катеринославщині в цей час крім губернського існувало 8 повітових і 557 сільських і волосних комітетів [40.-С.78].
У квітні-травні 1917 р. відділення Селянського союзу існували в ряді повітів Таврійської губернії. Так, в Олешках 1 травня 1917 р. в організацію записалося 102 особи [41].
5-8 травня 1917 р. в Одесі проходив обласний селянський з'їзд селянських депутатів Бесарабської, Подільської, Таврійської і Херсонської губерній, на якому було присутньо близько 2000 депутатів. Головою Селянського союзу обрали А. Трофілова - члена РСДРП(б) з 1907 р. [42.-С.149]. Слід зазначити, що в Херсонській губернії існували змішані форми організації селянства: ради селянських депутатів, Селянські союзи та Українські селянські спілки. Політичне визначення та організаційне оформлення останньої було завершено 28 травня - 2 червня 1917 р. на I Всеукраїнському селянському з'їзді в Києві. З цього часу низові організації Селянської спілки (повітові ради селянських депутатів) утворювалися з обранців сільських та волосних осередків Селянської спілки або сходів селян і в свою чергу обирали зі свого складу губернські ради. Виконкоми повітових та губернських рад вважалися одночасно і комітетами Селянської спілки. Вінчала цю ієрархію обрана на Всеукраїнському селянському з'їзді Всеукраїнська рада селянських депутатів, 210 членів якої увійшли до складу Центральної Ради [43.-С.211-214].
Географія впливу Селянської спілки за червень-жовтень 1917 року помітно розширилась. У середині серпня її платформу прийняли Перший Катеринославський губернський селянський з'їзд та Селянські союзи цієї губернії [44].
На з'їзді було вирішено направити до Всеукраїнської ради селянських депутатів по 2 представники від кожного повіту. Крім того було прийнято рішення наступного змісту: "З'їзд визнає, що організаційний комітет Всеросійського Союзу не єсть виразник волі трудового народу і веде селянство до дезорганізації...". І далі з'їзд висловлюється за революційне єднання Рад Селян і Робітників" [45].
Восени 1917 р. ради селянських спілок і географія їх розміщення продовжували зростати. Було обрано тимчасовий губернський комітет з 19 чоловік, який приступив до створення сільських, волосних і повітових комітетів організації. Так, наприклад, 29 вересня відбувся Верхньодніпровський повітовий з'їзд Селянської спілки, на який прибули 40 делегатів від 29 волосних комітетів. У с. Іванівка (Олександрівського повіту) у Спілці в жовтні було 600 чоловік [46].
Але домінуючою формою об'єднання селян з літа 1917 року поступово стають ради селянських депутатів. Резолюцію по реорганізацію Селянських Спілок у відповідні ради затвердили в середині липня з'їзд рад селянських депутатів Дніпровського повіту Таврійської губернії [47.-С. 54], 6 серпня Олександрівський повітовий з'їзд Селянського союзу. На цьому ж з'їзді в губернський і повітовий продовольчі комітети та повітове земство було обрано по 4 чоловіки, 2 чоловіки в шкільні комітети. До всеукраїнської ради селянських депутатів обрано Радомського і Герасименка [48].
На 4 серпня 1917 р. 52 повітові ради селянських депутатів України представляли близько 16 млн. чол. Всього на кінець