приватних банківських установ. Так, до 1872 р. приватним банкам було відкрито вільний кредит на спеціальних поточних рахунках, потім він був тимчасово закритий, ще пізніше знов відновився, проте в значно меншому обсязі. Це призвело до того, що банки намагалися тримати свої кошти на поточних рахунках в Державному банку [32]. У цьому була політика уряду, коли до 1872 р. законодавство було дозвільне. Потім до 1880-х рр. було заборонено створювати нові акціонерні банки, а коли на них знову був одержаний дозвіл, то влада головним чином створювала столичним банкам своєрідну монополію [33, с.61].
У 1864-1873 рр. відбулася "засновницька гарячка". Тоді було засновано дуже багато промислових підприємств та акціонерних банків. Для накопичення капіталів важливим джерелом була система відкупів, яка була введена ще за часів міністра фінансів Є.Канкріна й проіснувала до 1863 р. Колишні відкупники та грюндери (засновники), які накопичували капітали, почали займатися банківськими справами. У другій половині ХІХ ст. в Одесі з' явилося близько десяти нових банків і кредитних товариств: Земський банк Херсонської губернії (1864 р.), Товариство взаємного кредиту (1868 р.), Одеський комерційний банк (1870 р.), Одеське кредитне товариство домовласників (1872 р.), відділення Московського торговельного банку (1875 р.), Одеський дисконтний банк (1879 р.), Торговельно-промисловий банк (1889 р.), який було реорганізовано 1893 року у відділення Російського банку для зовнішньої торгівлі, відділення Ліонського кредиту (1891 р.), а також Бессарабсько- Таврійський земельний банк (1872 р.).
Деякі з цих кредитних установ були недовговічними й закрилися, зокрема відділення Київського банку та Московського торговельного банку. Проте інші заклади, навпаки, проіснували до революційних подій 1917 р. і мали великі прибутки.
Першою установою акціонерної форми власності був Земський банк Херсонської губернії, створений у 1864 р. на "основі взаємності" . Це дало підстави Я.Печеріну кваліфікувати цей банк як установу, засновану на акціонерних засадах [34,с.36]. Земський банк Херсонської губернії був першим закладом земського кредиту в Російській імперії. Автором пропозиції про створення банку був поміщик Ананьївського повіту статський радник Г.Бірар, на підставі якої була створена комісія в 1862 р, до якої входили Г.Бірар, Ф.Сухомлінов, В.Маразлі, Є.Касінов. Крім того, до комісії увійшли представники від купецтва Є.С.Андрієвський, К.Базиль, М.Сокальський, Л.Рафалович. Є.Андрієвський запропонував "надрукувати проект і передати особам зацікавленим" [35, с.9]. Шлях від проекту до створення банку проходило важко й довго
Земський банк створювався "для надання хліборобам Херсонської губернії можливості робити позики під заставу нерухомого майна". Вже у другому параграфі його статуту пропонувалося розмістити правління банку в Одесі, як в місті, що, "по зосередженості тут промисловості й торгівлі південного краю Росії, найбільше відповідає меті кредитних операцій" [36]. Спочатку діяльність Земського банку Херсонської губернії обмежувалася лише теренами цієї губернії, але незабаром його операції було поширено і на Катеринославську, Таврійську, Бессарабську губернії. Банк швидко вийшов на перше місце серед приватних кредитних установ.
Статут банку було затверджено 20 травня 1864 р. Головною метою, записаною там, було надання позик. Заклад створювався за принципом кругової поруки, мінімальна кількість власників-членів закладу становила 40, але ця кількість із самого започаткування була значно більшою [37, с.6]. Все хто брав позики з банку разом відповідали своїми маєтками за виплату відсотків. Позики під заставу земельної власності (приватної та громадської) надавалися не вище від половини оціночної вартості в цінних паперах - "заставні листи". Відсотки за надання позик становили : за 34 р. - 5,5 %, а 36 р. - 5 %, та по 1,5 % на погашення суми боргу й 0,5 % на витрати управління й створення запасного капіталу.
На 1896 р. загальна сума позик банку становила 112 млн. крб., а запасний капітал 6,9 млн. крб. [38, с.73]. Позики надавалися на термін від 34 років 11 місяців до 38,5 років під заставу маєтків більше 100 десятин зручної землі. Протягом 1865-1889 рр. було видано 25 серій позик на суму 129 млн. крб. сріблом.
Після перших випусків закладних паперів їх курс був не дуже високим, але поступово він став збільшуватися. Так, курс закладних 5,5 % листів вартістю 100 крб. становив в1864-1865 рр. 68-80 крб., а в 1874-1875 рр. вже 83-84 крб. [39].
Якщо спочатку розстрочки платежів практично не було, то в роки російсько-турецької війни (1877-1878 рр.) заборгованість та кількість маєтків, опублікованих в списках на продаж за борги значно збільшились.
Кредитами банку користувалися такі відомі в той період особи, як Г. Маразлі, Ф. та М.Родоконакі, М.Маврокодато [40] та інші.
З довгострокових приватних кредитних закладів, заснованих як акціонерні підприємства для надання позик під заставу нерухомого майна, першою установою був заснований у 1871 р. Харківський земельний банк. Лише за один рік було створено десять подібних установ, серед яких був Бессарабсько- Таврійський земельний банк. Статут цього банку був виданий 1872 р., його сумарний капітал складав 1,5 млн. крб. (6 тис. акцій кожна по 250 крб.) [41, с.44]. Район, який охоплював банк своєю діяльністю, - Херсонська, Таврійська, Подільська та Бессарабська губернії, пізніше його діяльність була поширена на Одеське та Керченське градоначальства [42, арк.5]. Капітал банку в більш пізні часи становив: основний - 4 млн., запасний - 2 млн. крб. Банк надавав як довгострокові позики під заставу маєтків