Важливою кредитною установою для міста було Одеське міське кредитне товариство. У 1868 р. за ініціативи міського голови М.О.Новосельського, яким керувало бажання полегшити життя місцевим землевласникам, надати можливість отримувати позики на значно кращих умовах, розпочався процес фундації цього кредитного закладу. Більше того, треба сказати, що й першим автором проекту товариства також був М.Новосельський. Однак набагато пізніше, вже після його смерті, історія затвердження була "забута", як і участь у цих подіях М.Новосельського. Так, у 1906 р. в книзі, виданій на честь двадцятип'ятиріччя діяльності одеського міського кредитного товариства, частка участі Новосельського розглядалася лише як сприяння діяльності організаторів, якими були гласний загальної думи Одеси М.Нілус, що "вніс пропозицію про створення такого кредитного товариства". У літературі наступних часів роль М.Новосельського також не дістала належного висвітлення.

Так чи інакше, у 1869 р. була створена комісія під керівництвом Е.Шеіна, до якої увійшли Н.Нілус, Г.Гурович та інші впливові особи [44, с.6]. Проект Новосельського був розглянутий цією комісією й затверджений Думою. Було вирішено, що для створення товариства місцевий бюджет повинен виділити 100 тис. крб. на два роки без відсотків. З цією метою думці звернулись до одеського губернатора, а той в свою чергу до Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора. М.Новосельський у своєму зверненні до одеського губернатора зазначав, наголошуючи на необхідності надати позику товариству в 100 тис. крб. сріблом з резервного капіталу міста (резервний капітал Одеси становив величезну суму 982 тис. крб.) [45].

Бюрократичні заходи призвели до повільного затвердження статуту товариства навесні 1870 р. Хоча всі документи були зібрані, але розгляд справи був відкладений до осені того ж року. Для прискорення процесу затвердження статуту цієї установи М.Новосельський звертався з листами до статс-секретаря Веселовського, Сольського, члена Державної ради, колишнього одесита - О.Тройницького (Допомагав створенню не тільки одеського міського кредитного товариства, але й Земського банку Херсонської губернії, головного конкурента товариства). Нарешті, 20 квітня 1871 р. статут був затверджений міністром фінансів і з липня товариство почало працювати [46].

До першого складу правління товариства увійшли почесний спадковий громадянин П.Родоконакі - голова; спадковий почесний громадянин Ф.Маврокордато, Г.Гурович, Ф.Рафалович, титулярний радник О.Веліканов - директори. До контрольної ради були обрані також відомі в Херсонській губернії люди - почесні спадкові громадяни А.Бродський, Д.Рафалович, С.Гурович, комерційний радник О.Новіков, архітектор Л.Отон. Очолював першу контрольну раду статський радник Г.Маразлі. Крім цих представників комерційного життя міста, до контрольної ради входили три представники міської думи, а саме Г.Гірс, почесний спадковий громадянин К.Палаузов, та одеський міщанин К.Мішуренко.

Товариство видавало позики, випускало облігації 5 %, 5,5 %, 4,5 %, з 1872 до 1910 рр. провело 76 тиражів 5,5 %. З появою конкурента - Бессарабсько-Таврійського банку, умови надання позик покращилися: були збільшені терміни повернення боргу та зменшені відсотки погашення боргу. Товариство мало свої рахунки як у Одеській конторі Державного банку (така практика існувала для всіх кредитних установ), так і в Одеському відділенні Руського для зовнішньої торгівлі банку та в інших закладах [47].

Крім таких великих кредитних закладів, у кінці ХІХ ст. з'являється велика кількість малих товариств взаємного кредиту , які мали певне значення для розвитку кредитно-банківської справи України другої половини ХІХ ст. Товариства взаємного кредиту почали утворюватися в Російській імперії під час проведення буржуазних реформ 1860-х рр. Взірцем для товариств взаємного кредиту був заклад, відкритий в Брюсселі 1848 р., що розвивався дуже успішно. Найперше товариство в Російській імперії утворилося в Санкт-Петербурзі 1862 р. Головним його призначенням було "надання кредиту всьому товариству, не піддаючи кожного з членів окремо випадкам більшого чи меншого успіху в приватному кредиті" [48]. В разі банкрутства товариства кожен з його членів ризикував лише вкладеною часткою свого капіталу. На відміну від акціонерних банків, члени таких товариств не отримували акцій і могли самостійно розпоряджатися сумами свого кредиту, а не доручали їх обраному правлінню. Керуючі органи - зібрання уповноважених, рада та правління товариства - обирались серед членів і підпорядковувались безпосередньо міністру фінансів, а ревізії проводило правління Державного банку. Після появи Санкт-Петербурзького товариства схожі установи стали з'являтися і в інших регіонах країни.

Друге товариство взаємного кредиту в Російській імперії відкрилося саме в Одесі 21 січня 1868 р. Його статут, затверджений 28 листопада 1867 р., майже повністю повторював статут Петербурзького товариства. Мета закладів полягала в тому, щоб надавати "за допомогою обліку термінових зобов'язань, що надають особам усіх станів, які займаються торгівлею та іншими промислами, необхідні їм капітали в розмірах, що відповідають ступеню благонадійності кожної з осіб". Ініціатором створення Одеського товариства взаємного кредиту був маршалок Херсонської губернії Є.Касінов, а першим головою товариства став Ф.Сухомлінов [49, с.3]. Пізніше цю посаду обіймав С.Мордвинов, а потім Г.Афанасьєв. Членами правління товариства в різні часи були: голова контори Одеського Державного банку статський радник М.Тройницький, почесний спадковий громадянин та купець А.Бродський, П.Блен-де-Балю, Б.Мангубі, керівник РОПіТ М.Чихачев, міський голова М.Новосельський та інші впливові громадяни міста [50]. Товариство розташовувалися за адресою вул.