Чернігівська, Полтавська, Подільська та Київська разом обіймали лише 5 %, тобто стільки, скільки одна Херсонська губернія, тоді як на губернії Півдня України припадало 14,3 %. Найбільш нерозвинутими в цьому відношенні були Волинська та Харківська губернії - 0,2 % та 0,3 %. Набагато відставали від Херсонської губернії і суто російські губернії, наприклад Санкт-Петербурзька - 3,4 %, Архангельська - 1 %.

Однак навіть у цих регіонах успішно розвивалися до третини товариств, як уже зазначалось, і проблеми в їх роботі були викликані не лише недоліками в законодавчій базі. Не менш серйозною проблемою тодішніх товариств був їх штучний характер.

Поява позиково-ощадних товариств у Херсонській губернії відбувалась у декілька етапів. Перший етап припадає на 70-ті роки ХІХ ст. - після прийняття зразкового статуту позиково-ощадних товариств. У 1872-1874 рр. було відкрито більше 20 товариств. Першу хвилю супроводжували ейфорійні настрої, але дуже швидко стало зрозуміло, що не все так легко. Багато з товариств проіснували недовго і не принесли ніяких позитивних наслідків, швидше навпаки. Тому після "засновницької гарячки" позиково-ощадні товариства з'являлись у значно меншій кількості. До цього вела як державна політика, так і недовіра населення.

У другій половині ХІХ ст. всі старі кредитні заклади були закриті, а замість них був створений Державний банк. Протягом 20 років у Російській імперії він був єдиним державним кредитним закладом, на який було покладено виконання різноманітних операцій і який поступово все більше відходив від суто комерційних операцій і почав відігравати роль контролюючого органу грошового обігу, тобто перебрав на себе емісійні функції.

Можна говорити про незадовільний стан державного кредиту, про його певну обмеженість. Таким чином, маємо зробити висновок, що попит на операції задовольнявся не повністю ані в сфері кредитування, ані в сфері прийняття вкладів. Особливо невтішним було становище щодо обслуговування потреб торгівлі та промисловості. Останнє в свою чергу спричинило розвиток приватних кредитних установ у різноманітних їх видах.

В Одесі спостерігався стрімкий розвиток торгівлі та промисловості, що викликало появу досить розгалуженої системи приватних кредитних закладів.

З 1860-х рр. після реформування фінансової сфери та в період грюндерської гарячки з'явилась маса нових кредитних установ. Відтоді й до початку ХХ ст. в Одесі було засновано понад 20 самостійних кредитних закладів або відділень центральних комерційних банків. Деякі з них існували обмежений час, інші показали свою життєздатність й існували протягом всього періоду.

Великі комерційні банки в основному кредитували зовнішню торгівлю та велику промисловість. Товариства взаємного кредиту з'явились, як і більшість кредитних закладів у Російській імперії, після реформ 1860-1870 рр. Серед засновників товариств було багато відомих підприємців, торговців та службовців, які брали участь у громадському житті Херсонської губернії. За соціальним складом серед тих, хто користувався позиками товариств, переважали домовласники, торговці та промисловці. Діяльність товариств взаємного кредиту не відрізнялася значними загальними сумами наданих позик. Проте, не зважаючи на порівняно невеликі обіги капіталу, ці товариства сприяли вирішенню проблеми нестачі грошей у тих галузях економіки, на які вплив інших, значніших, кредитних установ не поширювався й залучалися до процесу кредитування ширші верстви населення. Позиково-ощадні та кредитні товариства переважно допомагали розвитку кредиту на селі, та серед робітників.

Джерела та література

Мигулин П.П. Наша банковая политика (1729-1903). - Харьков,1904; Мигулин П.П. Русский государственный кредит. - Харьков, 1901; Печерин Я.И. Исторический обзор правительственных, общественных и частных кредитных установлений в России. - СПб.,1904; Кауфман И.И. Статистика русских банков. - СПб., 1872. - Ч. I; Пихно Д.И. Коммерческие операции Государственного банка. - К., 1876.

Атлас Д. Старая Одесса ее друзья и недруги. - Репринт. изд. - Одесса, 1992.; Борисов Н.К истории Земского банка Херсонской губернии // Новороссийский календарь на 1893 год. - Одесса, 1892. - Ч.2; Скальковский А. Записка о торговых и промышленных силах Одессы. - СПб.,1865.

Гиндин И.Ф. Государственный банк и экономическая политика царского правительства. - М., 1960; Першина З.В. Торгівля, банки, кредит // Історія Української РСР. - К.,1978; Herlihy P. The ethnic composition of the city of Odessa in the Nineteenth century // Harvard Ukrainian Studies. - 1977. - №1-4; Herlihy P. Odessa: a history, 1794-1914. - Harvard,1986; Herlihy P. Greek merchants in Odessa in the Nineteenth century // Harvard Ukrainian Studies. - 1978-1980. - №3-4.

Печерин Я.И. Исторический обзор правительственных, общественных и частных кредитных установлений в России. - СПб.,1904.

РДІА. - Ф.563. - Оп.1. - Спр.9. (Справа про діяльність комісії по реформуванню Державного Комерційного банку).

Полное собрание законов Российской империи (Далі ПСЗРИ). Собрание 2. - Т.24. - №17654.

Пашутин А. И. Исторический очерк г. Елисаветграда. - Елисаветград, 1897.

ПСЗРИ. Собрание 2. - Т.37. - № 37950.

ПСЗРИ. Собрание 2. - Т.35. - №35847; ПСЗРИ. Собрание 2. - Т.37. - № 37826.

10. Отчет государственных кредитных установлений за 1860 г. - СПб., 1863.

РДІА. - Ф. 587. - Оп. 30. - Спр. 163. (Припущення