У Катеринославській губернії перемогу здобув український блок (список №5) у складі Селянської спілки, Селянського союзу, УсДрП, УПСР, який набрав 556012 голосів і провів в Установчі збори 10 осіб із 18 виділених місць: С.В. Бачинського (с.-р), І.С. Романченко (с.-д), Д.М. Радомського, Є.А. Карпенка, Ф.Ф. Сторубля, І.К. Міцюка, П.К. Сургай, В.О. Строменка, А.В. Ройна, К.О. Коржа - від Селянської спілки. У той же час вони були і українськими соціал-революціонерами.

Друге місце зайняв блок російських есерів та Маріупольської ради селянських депутатів. За нього проголосувало 231 717 виборців. В Установчі збори за їх списком №3 було обрано 4-х осіб (В.М. Чорнова, Н.К. Гвоздіковського, Д.С. Розенблюма, С.С. Попова).

Третє місце вибороли більшовики, які, отримавши 213 163 голоси виборців, тепер також були представлені в Установчих зборах 4-ма депутатами (Г.І. Петровським, В.П. Ногіним, К.Є. Ворошиловим, В.К. Аверіним) [90].

У Херсонській губернії на перше місце вийшов блок російських та українських есерів з губерніальною радою селянських депутатів і ОЄСРП, який набрав 493 000 голосів і провів в Установчі збори 12 осіб: В.М. Ріхтера, С.П. Юрицина, В.А. Голубовича, К.С. Глевенка, Д.В. Львовича, М.І. Гордієвського, А.Є. Феофілактова, П.А. Тригаєвського, Д.Т. Віхтєва, І.І. Гаврилюка, А.А. Бондаревича. На другому - єврейський національно-демократичний (96 000 голосів, обрано

0. Грозенбурга, Я.І. Мазе). На третьому - більшовики (95 000 голосів, обрано Д.Б. Гольдендаха (Рязанова) і М.С. Урицького).

Слід відзначити також значне зростання в краї ролі української соціал-демократичної партії, яка, виступаючи окремим списком, змогла набрати 85 000 голосів виборців і провести свого кандидата, відомого в краї українського сподвижника З.М. Чехівського.

Кадети, за яких проголосувало 59 тисяч осіб, також провели в члени Всеросійських Установчих зборів одного із своїх лідерів П.М. Мілюкова [42; 77].

Загальна картина підсумків виборів по Таврійській губернії виглядала так: серед російських політичних партій I місце зайняли есери (52,2%), ІІ - кадети (6,8%), ІІІ - більшовики (5,5%), IV - меншовики (3,3%), V - народні соціалісти (0,8%). Серед національних списків голоси виборців розподілились так: кримськотатарський (11,9%), український (10,7%), німецький (4,8%), єврейський (2,4%). Таким чином, знову переконливу перемогу отримала на виборах партія есерів. Членами Всеросійських Установчих зборів від Таврійської губернії були вибрані: есери С.А. Ніконов, В.Т. Бакута,

П. Попов, Н.І. Алясов, П.Н. Толстов, С.С. Зак, Д.С. Головко; український с-р. В.Н. Салтан, посланець кримських татар Сейдамет [18, с.79-80].

Таким чином, можна зробити висновок: селяни Півдня України в своїх сподіваннях орієнтувалися на українські національні партії та їх програми, на вибрані ними органи губернських селянських рад і Селянські спілки. І праві, і помірковані соціалістичні ліворадикальні сили, що боролися в регіоні за голоси виборців, серйозної підтримки не отримали, за винятком деяких окремих випадків. Тобто, на цьому етапі (в жовтні-листопаді 1917 р.) на Півдні України домінуючими були не лише соціальні, а й національно-демократичні гасла.

Вибори до Всеросійських Установчих зборів розумілися після більшовицького перевороту в Петрограді як елемент відмежування від утопічних, хоча й дуже привабливих гасел більшовиків у соціально-економічній і міжнародній сферах. Звідси: і блокування, і настрої, і агітація, і відношення простих людей.

Джерела та література

Ленін В.І. Вибори до Установчих зборів і диктатура пролетаріату. - Повне зібрання творів. - Т.40.

Святицький М.В. Итоги выборов во Всероссийское Учредительное собрание. Предисловие. - М., 1918.

Всероссийское Учредительное собрание (1917 г. в документах и материалах). - М.; Л., 1930.

Рубинштейн Н.Л. К истории Учредительного собрания. - М.; Л., 1931.

Знаменский О.П. Всероссийское Учредительное собрание - Л., 1976.

Скрипалев Е.А. Всероссийское Учредительное собрание: историко-правовое исследование. - М., 1982.

Спирин Л.М. Россия 1917 год: Из истории борьбы политических партий. - М., 1987.

Журавлев В.В, Симонов Н.С. Причины и последствия разгона Учредительного собрания // Вопросы истории. - 1991. - №1.

Гречуха І.В. Більшовики Одеси в боротьбі за завоювання трудящих у період виборів до Установчих зборів // Наукові праці з історії КПРС. Міжвід. наук. збірник. КДУ. Вип. 15. - К., 1967.

Гусєв В. І. Більшовицькі організації України в боротьбі за маси в період підготовки та проведення виборів до Всеросійських Установчих зборів // Український історичний журнал. - 1972. - №6.

Гусев В.И., Крижановский В.П. В борьбе за осуществление ленинской тактики: Большевики Украины в массовых избирательных кампаниях 1917 г. - К., 1987.

Кичий И.В. Борьба за власть советов на Правобережной Украине. - Львов, 1986.

Протасов Л.Г. Всероссийское Учредительное собрание. - М., 1996.

Всероссийское Учредительное собрание и демократическая альтернатива: два взгляда на проблему. Материалы международного коллоквиума // Отечественная история. - 1993. - № 5.

Верстюк В. Українські фрагменти російської мозаїки про революцію // Український гуманітарний огляд. - К., 2000. - Вип. 3.

Верстюк В.Ф. Неудавшийся пролог к демократическому обществу. Вместо послесловия // Всероссійское Учредительное Собраніе. Первый и единственный день его занятій (5-6 января 1918 года). - Одесса, 1918.

Королев В.И. Таврическая губерния в революциях 1917 года (Политические партии и власть). - Симферополь, 1993.

Королев В.И. Избирательные кампании 1917 года в Таврической губернии // Крымский музей 19951996 гг. - Симферополь, 1996.

Мельник О.О. Проблема вибору шляхів розвитку революції на Україні (тактика партії українських есерів щодо Установчих Зборів в 1917-1918 рр.). - Мелітополь, 1995.

Рисіч Й. Українське питання