збільшення обсягів прикладання праці в загальній структурі витрати ресурсів [24, арк.117].

наявність специфічних прийомів і методів господарювання, що забезпечували економію ресурсів і високу продуктивність виробництва в масштабах ОПГ.

Завдяки впровадженню подібного роду економічної поведінки власники особистих господарств в досліджуваний період за різними оцінками підтримували відносну ресурсну автономність цього сектору виробництва на рівні 70-80% [25, c.20; 26, c. 104], що дозволяло їм самим обирати виробничу спрямованість, використовувати власні засоби і власні продукти, виходячи зі своїх господарських можливостей.

Ведення ОПГ грало неоднакову роль в прибутках і споживанні різних груп населення - вона була вища на селі і нижча в місті, а на селі - вища у колгоспників, ніж у працівників радгоспів і сільської інтелігенції. Найнижчою була частка прибутків від ОПГ в сімейних бюджетах жителів міст, оскільки останні мали ширші можливості для задоволення продовольчих потреб через державну торгівельну мережу і колгоспні ринки. Основною функцією особистих господарств для цієї категорії населення було не формування сімейного бюджету, а поповнення продовольчого кошика дефіцитними продуктами харчування, такими як м'ясо, молоко, масло, яйця, картопля, овочі і фрукти.

Зовсім іншу роль прибутки від ОПГ відігравали для сільських трудівників, особливо тих, рівень оплати праці яких був низьким. Для них особисті господарства слугували не додатковим джерелом прибутків, а обов'язковою умовою нормального відтворення робочої сили, оскільки рівень оплати їх праці в ряді випадків був нижчим суспільно-необхідного. Тобто, надходження сільськогосподарської продукції являло собою частину життєвих засобів, що були потрібні для відтворення робочої сили [5, c.59].

Рутинна, некваліфікована ручна праця в ОПГ навряд чи приносила велике задоволення самим їх власникам. Невипадково велика частина сільської молоді, не дивлячись на відсутність паспортів, при першій можливості виїжджала в місто. Ідилія сільського життя багатьох не приваблювала, а приклад батьків не задовольняв. Навпаки, в великої частини молоді з дитячих років формувався стійкий імунітет проти сільського способу життя і сільськогосподарської праці з своєрідною "утилізацією" вільного часу [27, с.31]. З точки зору власників особисте господарство навряд чи сприймалась як більш привабливий, ніж праця в громадському виробництві, вид діяльності, а тим паче, як особливий вид відпочинку. Були лише відмінності в мотивації.

Таким чином, конкретно-історичний контекст становлення, закономірності розвитку і генезис функцій ОПГ протягом ІІ половини 40-х - середини 60-х років свідчить про те, що вони були значимим елементом механізму економічного відтворення, виступали в якості об' єктивно-необхідної форми виробництва, сутнісно-притаманної створеній в країні господарській моделі. Зростання рівня життя і можливостей держави задовольняти життєві потреби основної маси населення більш економічно раціональними способами об' єктивно знижувало їх роль. Тенденції історичного розвитку свідчили про падіння соціального значення ОПГ. З іншого боку, вони залишались важливим засобом нормального відтворення робочої сили радянського трудівника. Діяльність власників ОПГ протягом всієї історії їх існування спрямовувалась на нівелювання негативних факторів державного адміністрування, що здійснювалось за допомогою специфічних господарських стратегій, які і дозволяли ефективно господарювати в рамках особистого сектору аграрного виробництва.

Джерела та література

1. Бритченко С.П. Право членов колхозов на владение личного подсобного хозяйства: Дис... канд. юрид. наук. - Одесса, 1983.; Будагова Е. К вопросу об отмирании личных подсобных хозяйств колхозников // Экономические науки. - 1959. - № 4.; Хилюк Ф. Особисте підсобне господарство населення та його роль у виробництві сільськогосподарських продуктів // Економіка Радянської України. - 1966. - №1; Черняк И.С. Законодательство о приусадебном землепользовании на уровень новых задач // Советское государство и право. - 1961. - № 5; Янюк Є. Роль особистих підсобних господарств в системі колгоспного виробництва // Економіка Радянської України. - 1965. - № 8.

Прейгер Д. Особисті підсобні господарства: закономірності і перспективи розвитку // Економіка АПК. - 1994. - № 1; Кольницька О.С. Особисті підсобні господарства населення як форма самозайнятості в сільському господарстві // Економіка АПК. - 1998. - № 11; Гутко Л.П. Ефективність інвестування присадибних селянських господарств: Автореф. дис... канд. екон. наук. - К., 1998.; Мельник Л.Є., Макаренко А.П., Любович А.А. Подсобные хозяйства населения: реалии и перспективы // Экономика АПК. - 1999. - № 8.

Безнин М.А., Димони Т.М. Социальный протест колхозного крестьянства второй половины 40-х - 60- е годы // Отечественная история. - 1999 . - № 3.

Ермак А. П. Колхозное крестьянство УССР в период социалистической реконструкции народного хозяйства // Проблемы истории советского крестьянства: Сборник статей. - М., 1981.

Макеенко М. Экономическая роль личного подсобного хозяйства // Вопросы экономики. - 1966. - № 10.

Центральний Державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГОУ). - Ф. 1. - Оп. 80. - Спр. 1283.

«Об отмене обязательных поставок сельскохозяйственной продукции государству хозяйствами колхозников, рабочих и служащих». Постановление СМ СССР и ЦК КПСС от 04.07.1957г. // Сборник решений по сельскому хозяйству. - М., 1963.

Дьячков Г. В. Общественное и личное в колхозах. - М., 1968.

Логвиненко В.К. Колхозная собственность и вопросы ее развития при переходе к коммунизму. - К., 1966.

Янюк Є. Роль особистих підсобних господарств в системі колгоспного виробництва // Економіка Радянської України.