В. В. Марчук

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ОСОБИСТИХ ПІДСОБНИХ ГОСПОДАРСТВ В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

Визначення соціально-економічної сутності і ролі особистих підсобних господарств в радянський період виступало досить важливим чинником, що впливав на їх об'єктивне становище. Адже саме вивчення теоретичних аспектів існування ОПГ як соціально-економічного явища в кінцевому рахунку формувало відношення до них влади та визначало форми і напрямки державного регулювання особистого сектору сільськогосподарського виробництва.

Варто зазначити, що з початку 30-х років, коли ОПГ виникли як соціальне явище, і до самого розпаду СРСР радянські еліти так і не сформували сталого бачення цих важливих теоретичних аспектів, що в кінцевому рахунку і зумовили численні хиби в державній аграрній політиці. Наукове сприйняття особистих підсобних господарств завжди мало на увазі крім чисто економічних підходів до їх оцінки, в першу чергу, ідеологічний бік справи.

Наукова думка була спрямована на обґрунтування ідеологічного постулату про вирішальну роль і безумовні переваги колгоспно-радгоспного сектору виробництва [1,с.35; 2,с.63], а також акцентувала увагу головним чином на позитивних сторонах соціально-економічного життя країни, применшуючи труднощі і прорахунки в державному регулюванні соціальних і економічних процесів.

В силу такої однобічної орієнтації, проблематика, пов'язана з особистими господарствами, дослідниками відносилась до "периферії соціалістичної дійсності" [3,с.171]. Факт їх існування не міг замовчуватись. Однак влада ставила жорсткі рамки для наукових досліджень. Тому вивчення різних аспектів існування і функціонування ОПГ ніколи не було повним, заснованим на ґрунтовному аналізі їх місця в системі соціально-економічних відносин [4,с.20]. Від питання розгляду їх функцій, місця і значення свідомо ухилялись [1,с.65]. Вони не розглядались як повноправний економічний суб'єкт і важливий системоутворюючий елемент радянських соціально-економічних відносин, трактувались як другорядне, а іноді і шкідливе явище.

Особливою спрощеністю трактувань як соціально-економічних відносин в цілому, так і особистих підсобних господарств, зокрема, відсутністю серйозного аналізу їх соціально-економічної сутності і значення відзначались 40-і - початок 60-х років XX ст. [5,с.5]. Головною характерною рисою досліджень цього часу був розгляд проблеми в основному через ідеологічну призму "книжної" моделі соціалізму. При цьому зважені наукові оцінки часто підмінялись заідеологізованими штампами, теоретичним підґрунтям для яких слугували виступи партійних лідерів і цитати "класиків" марксизму.

Питання існування особистих господарств в цей час вивчалось виключно з позицій інтересів колгоспно-радгоспного сектору, як складова частина актуальної на той час проблеми комуністичного будівництва і удосконалення системи соціалістичних відносин. Так, О.Канєвський в своїй праці "Розбудова і розвиток сільського господарства УРСР" відзначав роль ОПГ в післявоєнні роки як мінімальну [6,с.35], І.Черняк говорив про шкідливість натуральних прибутків і товарності ОПГ, що вела, на його думку, до зростання стихійних елементів в народному господарстві і «паразитизму, неробства, інших пережитків капіталізму» [7,с.51]. К.Ларіонов, С.Сергєєв, А.Воронович, ряд інших дослідників наголошували на приватній сутності праці в особистих господарствах, кваліфікували останні як прояв "рвацтва", як "гальмо на шляху повного подолання приватновласницьких пережитків в свідомості селян - колгоспників" [1 ,с.35; 8,с.44]. Висока товарність особистих господарств на їх думку відсувала повну перемогу соціалізму на дуже далеку перспективу, оскільки вела до зростання стихійних елементів в народному господарстві і «паразитизму, неробства, інших пережитків капіталізму» [9,с.393; 10,с.83]. Розповсюджені в ті роки твердження про великі соціальні і економічні втрати, що несе суспільство від ведення особистих господарств [4,с.31; 11 ,с.109], слугували одним з вагомих аргументів позиції про можливість і необхідність їх знищення.

Не дивлячись на суттєву трансформацію, "підгонку" під радянські реалії, комуністична ідеологічна концепція продовжувала наголошувати на необхідності ліквідації ОПГ навіть після смерті Й.Сталіна, коли з'явилась теорія "двохфазовості" будівництва комунізму через проміжний, "соціалістичний" етап. Радянські еліти продовжували бачити в системі економічних відносин, що утвердилась в ході колективізації, лише початок перевиховання селянства в соціалістичному дусі, адже в "артілі" не завершувалась, а тільки починалась "справа створення нової громадської дисципліни, справа навчання селян соціалістичного будівництва" [8,с.43]. Відповідно, існування ОПГ розцінювалось радянськими теоретиками як тимчасове явище, що буде поступово подолано при переході до вищих форм соціалістичних відносин [8,с.44; 12,с.68; 13,с.81].

Риторика з'їздів і пленумів середини 50-х років неодмінно містила ідеоми про існування "історичної закономірності розвитку сільськогосподарських артілей по шляху до комуни...", що передбачала швидке зникнення економічних передумов для існування ОПГ [14]. А на рубежі 1950-60-х років з вуст окремих представників економічного і політичного істеблішменту звучали заклики "обмежити рамки особистої власності... що тягне комунізм в болото дрібних власників... [15,арк.23]. Так, на грудневому (1958 року) Пленумі ЦК КПРС М.Хрущов відмічав, що "питання про звільнення колгоспників від малопродуктивної праці в особистому господарстві має як економічне так і політичне значення" [16]. Тоді ж, в грудні 1958 року, в промові на зустрічі з білоруськими колгоспниками партійний лідер охарактеризував особисті господарства як гальмівний елемент розвитку соціалізму, що вбирає в себе велику кількість праці радянських трудівників, звужує сферу дозвілля і відпочинку [17].

Прийняття в 1961 році нової програми КПРС, що передбачала будівництво комунізму за 20 років, ще більш загострило тон дискусії навколо особистих підсобних господарств: з ними в принципі змирились, але лише як з тимчасовим елементом, необхідним на першій, "перехідній" фазі становлення комуністичної формації. Дрібне, неусуспільнене індивідуальне господарювання в ОПГ - своєрідний залишок старого натурального сільськогосподарського виробництва і традиційної сімейної організації праці на базі