В.В. Марчук

ОСОБИСТІ ПІДСОБНІ ГОСПОДАРСТВА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Незважаючи на наявність великої кількості наукових праць, що торкались особистих підсобних господарств (ОПГ), визначення їх соціально-економічної сутності наштовхується на суттєві перешкоди. Вони, за великим рахунком, і досі залишаються не осягнутими в політекономічному, соціальному плані. Як в радянські часи, так і сьогодні найбільш глибоку розробку отримали економічні аспекти існування і функціонування

ОПГ [1.-С.5]. Разом з тим у працях вчених важко знайти адекватне розуміння їх основного соціально-економічного змісту.

У радянські часи не існувало єдиної усталеної точки зору щодо природи ОПГ. Одні вважали особисті господарства формою дрібного приватнопідприємницького господарства, що повинна відмерти [1.-С.24], несоціалістичним сектором виробництва [1.-С.21; 2.-С.17], проявом дрібнобуржуазних, приватновласницьких пережитків в економіці і психології колгоспних селян, що вступали у протиріччя з будівництвом соціалізму і комунізму [3.-С.35,80; 4.-С.68].

Інша частина вчених доводила, що ОПГ - соціалістична форма дрібного сільськогосподарського виробництва, і наводила власні аргументи, чому особисті господарства не могли розвинутись у капіталістичну форму господарства [5.-C.44]. Так, В.А. Бєлянов [6] розглядав питання через призму системи підпорядкування головній (соціалістичній) формі виробництва, тому, не дивлячись на неколективну власність, індивідуальну працю і індивідуальне привласнення, притаманні ОПГ, відносив їх до соціалістичного сектору.

Ще частина дослідників намагалась знайти компромісний варіант, шукала "особливе місце ОПГ в системі відносин власності", трактувала їх як "специфічну перехідну форму виробництва", яка існує при соціалізмі у сполученні з великим промисловим виробництвом..." [1.-C.20-25; 7.-C.15-19; 8.-C.84], як "залишкову форму дрібного виробництва і неусуспільненого селянського господарства" [9.-C.89].

Подібна неусталеність бачення місця ОПГ у системі соціально-економічних відносин радянської України яскраво проявилась у спробах дати їм визначення. Частина з них носила формально-описовий характер: "форма дрібного індивідуального сільськогосподарського виробництва при соціалізмі" [1.-C.24], "частина сільськогосподарського виробництва" [10], "автономне сімейне виробництво", "частина соціалістичного виробничого кооперативу" [5.-C.44], "перехідна форма ведення господарства, яка існує при соціалізмі..." [7.-C.15-19]. Інша частина виражала окремий (економічний, юридичний) аспект їх існування: "особливий вид особистої власності, що приносить прибуток" [1.-C.20], "соціалістична форма дрібного сільськогосподарського виробництва, що заснована на трьох формах соціалістичної власності - державній, колгоспно-кооперативній і особистій" [1.-C.20] і т.д.

Лише наприкінці 80-х розпочались спроби комплексного підходу до вивчення всіх факторів впливу ОПГ, як економічного і соціального явища, на життєдіяльність населення країни. Однак, не дивлячись на це, сучасний період розвитку науки так і не вніс повної ясності в розуміння сутності ОПГ. З одного боку, зникнення політичного та ідеологічного тиску на науку дало можливість більш зважено і правдиво оцінювати функції ОПГ, дивитись на них вже як на рівноправну частину життєдіяльності селянства [11.-C.128]. На початку 90-х років професор Л. Шепотько поставила під сумнів правомірність застосування до особистих господарств населення заідеологізованої характеристики "підсобні". Однак, по суті, далі переосмислення радянської термінології справа не пішла.

Визначивши корінні суперечності в радянській системі соціально-економічних відносин, сучасні дослідники чітко не визначили місце ОПГ в економічній і соціальній структурі виробничої сфери радянського суспільства. І досі визначення особистих господарств даються або за допомогою опису їх формальних ознак ("присадибна ділянка і господарство, що ведеться на індивідуальній ділянці землі" [11.-C.128], "негромадські, недержавні, особисті і приватні виробничі ланки, що знаходяться в індивідуальному чи сімейному володінні" [12.-C.29], "форма обособленого господарювання індивідуалів на селі" [13.-C.33], "різновид надомної праці" [14.-C.92], "форма самозайнятості" [15.-C.76] або відбувається перенесення на ОПГ термінологічних штампів, характерних для ринкового суспільства ("ОПГ - по суті - приватний сектор з рисами ринкової економіки, що зберігся, незважаючи на державну монополію на землю і функціонування командно- адміністративної, планової економіки") [16.-C.56]. Подібні спроби визначити основний соціально-економічний зміст ОПГ не можуть вважатись достатніми для адекватного теоретичного осмислення соціально-економічної сутності ОПГ і тієї ролі, яку вони відігравали в економічному і соціальному житті УРСР.

Перехід до зважених і об'єктивних оцінок ОПГ можливий лише за умов всебічного дослідження причин їх виникнення, форм і закономірностей історичного розвитку, функцій і факторів сталого існування. Комплексне осмислення ОПГ також потребує осягнення проблеми з точки зору соціального континуітету і діалектики традиційних і інноваційних чинників, виходу за рамки вузького історичного, економічного, правового, будь-якого іншого аналізу. Подібне завдання вимагає, з одного боку, узагальнення існуючих поглядів на ОПГ, а з іншого - переосмислення однобічних і суперечливих висновків і суджень, а також деяких відвертих хиб, що зустрічаються в оцінках природи і сутності ОПГ.

Серед основних напрямків переосмислення соціально-економічної сутності ОПГ вважаємо необхідним виділити такі:

а) відхід від традиційних поглядів на ОПГ як явища, притаманного виключно радянській системі соціально-економічних відносин. Це, в свою чергу, потребує, по- перше, аналізу процесу виникнення ОПГ, по-друге, вивчення як тенденцій і закономірностей їх розвитку в радянську добу, так і оцінки характеру трансформації в системі пострадянських соціально-економічних відносин, і, по-третє, їх ролі в системі радянських і пострадянських виробничих відносин;

б) відмова від спроб однобокої оцінки ОПГ (як виключно явища, притаманного селу, аграрним відносинам, або як економічного чи юридичного феномену). Зважаючи на те, що суб'єктами їх ведення виступали не тільки жителі села, але й міста, що їх діяльність суттєво впливала на розвиток радянського способу виробництва в цілому, існування ОПГ слід вважати явищем безумовно більш глибоким. Лише розуміння особистих господарств як