У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


В

В.В. Марчук

ПОЛІТИКА ОБМЕЖЕНЬ ОСОБИСТИХ ПІДСОБНИХ ГОСПОДАРСТВ В КІНЦІ 50-Х - ПОЧАТКУ 60-Х РОКІВ ХХ СТ.: ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

Одним з найбільш динамічних і суперечливих періодів повоєнної радянської історії є кінець 50-х - перша половина 60-х років. Затухання "відлиги", зміни економічних орієнтирів, викриття одного і поступове формування іншого культу особи, політична криза і, нарешті, усунення Хрущова від влади - факти, які не знаходять однозначної оцінки і досі.

Серед факторів загострення соціально-економічної ситуації в цей період одне з визначальних місць займала неадекватна політика влади на селі. Чекаючи надто багато від рішень, прийнятих після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, які призвели до деякого покращення стану сільського господарства, вище партійне керівництво держави почало схилятись до необґрунтованих оцінок стану сільськогосподарського виробництва. Зокрема, це мало прояв в появі утопічних планів зростання аграрного виробництва, змаганні з США в виробництві сільськогосподарської продукції, планах будівництва комунізму за 20 років.

Ці фактори справляли безпосередній вплив на бачення владою подальших перспектив розвитку особистих підсобних господарств (далі - ОПГ). Формуються відверто утопічні плани в найближчий час їх ліквідувати і перейти до задоволення потреб сільського населення за рахунок усуспільненого виробництва колгоспів і радгоспів. Втрата реалізму в оцінці шляхів і темпів розвитку сільського господарства в умовах зростання волюнтаристичних тенденцій у владній верхівці призвела до ескалації негативних оцінок особистих господарств (як гальмівного елементу розвитку громадського сектору), до бажання штучно прискорити процес їх зникнення за допомогою адміністративних методів.

Упродовж 1958-1964 років кроки по створенню економічних умов для поступового зменшення присадибного сектору, вдосконалення економічної мотивації праці колгоспників все більше витіснялись адміністративними методами, характерними для сталінських часів.

Деяке зменшення економічної ролі підсобних господарств, що мало місце в другій половині 50-х років внаслідок пожвавлення темпів зростання громадського виробництва було оцінено неадекватно і нереалістично. Партійно - радянське керівництво держави піддалося гіпнозу "самообману" [1.-С.82], переконуючи себе і інших в тому, що ОПГ швидко втрачають своє значення, поступаючись місцем громадському господарству [2]. Такі висновки ґрунтувались на досить однобокому аналізі економічної ситуації. В якості аргументу для згортання особистих господарств використовувались дані про товарне виробництво, зростання питомої ваги колгоспів і радгоспів в поставках продукції державі. Такі ж факти, як відомості про валову продукцію ОПГ, частку їх товарної продукції на колгоспних ринках, в більшості випадків ігнорувались.

М. Хрущов, інші представники вищого керівництва в приклад брали досвід кращих колгоспів Одеської, Кримської, ряду інших областей, де в зв'язку з швидким нарощуванням темпів виробництва колгоспники самі відмовились від присадибних господарств, оскільки отримали можливість забезпечувати себе необхідною продукцією з громадського сектору [3.-С.121]. Але ці колективні господарства були скоріше винятком з правил. В більшості інших ситуація була протилежною: хронічне невиконання планів, недосконала система оплати праці, низькі державні заготівельні ціни на сільськогосподарську продукцію і т.д. За таких умов саме підсобні господарства все ще залишались головним годувальником селян.

Влада ігнорувала думки багатьох науковців та фахівців. В квітні 1962 р. позаштатний консультант сільгоспвідділу ЦК КПРС, економіст-аграрник Н. Іцков доповідав М. Хрущову, що в кінці 1959 р. особисті господарства колгоспників виробляли від 50 до 80% валової продукції м'яса, молока, яєць, овочів, картоплі (натомість з 1953 по 1959 роки частка громадських господарств в виробництві цієї продукції збільшилась лише на 2-5%), і робив висновок, що треба буде як мінімум 810 років для витіснення виробництва ОПГ по цих продуктах і переходу до задоволення потреб в них за рахунок громадського господарства. Науковець зазначав також, що постановка питання про скорочення, а тим паче - ліквідацію особистих господарств є передчасною і в психологічному плані, оскільки нервує сільське населення [1.-С.82].

Початок відкритого обговорення необхідності зменшення неефективного присадибного господарства відноситься до 1958 р. Вже на грудневому (1958 р.) Пленумі ЦК КПРС, де обговорювались підсумки розвитку сільського господарства за 5 років, було поставлене питання про скорочення розмірів присадибних ділянок і чисельності худоби в робітників радгоспів. "Наявність великої присадибної ділянки і худоби в особистій власності, - стверджував М. Хрущов в доповіді на Пленумі, - стало серйозною перепоною на шляху розвитку виробництва". На його думку, радгоспи настільки зміцніли, що мають можливість забезпечити всіх своїх робітників сільськогосподарською продукцією. Посилаючись на ініціативу робітників і службовців передових радгоспів, він запропонував поступово скорочувати присадибні наділи і скупляти в робітників худобу [2].

На Пленумі було підняте і питання особистих підсобних господарств колгоспників, правда в іншому аспекті. Нарікаючи на те, що прибуток, отримуваний колгоспниками від ОПГ, складає поки що значну частку бюджету колгоспної сім'ї, М.Хрушов запропонував активно використовувати досвід своєї малої батьківщини - села Калинівки Хомутовського району Курської області по поступовому неадміністративному скороченню особистих господарств шляхом закупівлі у колгоспників всієї худоби, переведення її на колгоспні ферми і забезпечення її колишніх власників необхідною кількістю сільськогосподарської продукції за рахунок громадського виробництва [1.-С.80]. Постанова Пленуму не містила ніяких рекомендацій щодо ОПГ, однак подальше нагнітання атмосфери в пресі, тон виступів вищих посадових осіб держави явно провокували активні обмежувальні заходи.

Ідея скорочення особистих господарств отримала подальший розвиток в формі активізації пропаганди боротьби з "нетрудовими доходами" [4.-Ф.102.-Оп.3.- Спр.1842.-Арк.6] (під якими влада розуміла в тому числі і прибутки від ОПГ)


Сторінки: 1 2 3 4