Практичні дії по скороченню особистих господарств почались в 1958 р. майже одночасно з обговоренням проблеми на теоретичному рівні і продовжувались до усунення Хрущова від влади. Тиск на ОПГ в цей час відбувався у таких формах:

1) обмеження присадибного землекористування сільського населення;

масова напівпримусова закупівля худоби в особистих господарствах;

впровадження обмежень постачання особистої худоби населення кормами.

Обмеження з боку владних органів присадибного землекористування мали

прояв в досліджуваний період як в активізації охорони громадських земель від розбазарювання (що проводилась і раніше, але не в таких масштабах), так і в примусовому скороченні землекористування.

Разом з вилученням земельних прирізок, виявлених при чергових перевірках відповідності землекористування статутним нормам [4.-Ф.1236.-Оп.10.-Спр.28.- Арк.37], влада з 1959 р. розпочала скорочення визначених Статутом розмірів присадибних наділів. Особливо активізувався цей процес після доповіді М. Хрущова на січневому Пленумі ЦК КПРС 1961 р. В ній особливий акцент було зроблено на суттєвому скороченні і уніфікації землекористування неколгоспного населення, яке проживало у сільській місцевості і, на думку влади, користувалось надто великими ділянками [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1998.-Арк.16]. У відповідності до цих рішень були проведені суцільні перевірки по уточненню розмірів присадибного землекористування цих категорій населення.

Їх результатами стало проведення місцевими органами суцільної уніфікації і зменшення землекористування: робітників, службовців, сільської інтелігенції - у межах до 0,15 - 0,25 га (раніш - 0,25-0,4 га) [4.-Ф.Ю2.-Оп.3.-Спр.1842.-Арк.Ю4]. На виконання постанови лише у Запорізькій області було відрізано 4 тисячи гектарів землі у 16,9 тис. господарств робітників, службовців, іншого сільського населення, що складали 1/3 загальної кількості цих господарств [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1842.- Арк.105]. Подібних, але в дещо менших розмірах маніпуляцій зазнали і присадибні наділи колгоспників. В цілому в результаті таких дій впродовж 1958-1962 років земельні і посівні площі в особистих селянських господарствах скоротились до рівня 1940 р. [6.-С.87].

Напівпримусові закупівлі особистої худоби, як одна з форм тиску на особисті господарства, були тісно пов'язані як безпосередньо з курсом держави на скорочення особистих господарств, так і з загальною економічною ситуацією в сільському господарстві в цілому.

Найвагомішим фактором зростання тиску можна вважати політичні заяви керівництва держави щодо необхідності продажу власної худоби на колгоспні ферми, аргументовані піклуванням про "звільнення колгоспників від малопродуктивної праці в підсобних господарствах" [2]. При цьому, за зразок брався досвід найбільш прогресивних колгоспів, що змогли забезпечити сільське населення необхідними продуктами харчування [7.-С.133].

Влада орієнтувала колгоспи і радгоспи на перейняття цього позитивного досвіду, проведення роз'яснювальної роботи серед колгоспників [4.-Ф.102.-Оп.3.- Спр.1538.-Арк.13], на розробку заходів по забезпеченню колгоспників, що здали худобу, молокопродуктами і м' ясом. При цьому не бралось до уваги те, що абсолютна більшість громадських господарств була не готова за своїми організаційними і виробничими параметрами до їх здійснення. Самі партійні органи визнавали передчасність переходу колгоспів на задоволення потреб своїх членів в тваринницькій продукції, оскільки це ставило під загрозу виконання ними планів виробництва. Зокрема, за даними Запорізького обкому КПУ в області не було жодного колгоспу, де б можна було застосувати цей досвід [4.-Ф.102.-Оп.3.- Спр.1538.-Арк.19]. Тому колгоспам області вже в 1958 р. було заборонено брати на себе будь-які зобов' язання щодо постачання молоком господарств селян, які здали худобу [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1712.-Арк.134].

Другим за важливістю фактором, який стимулював впровадження закупівель, була загальна економічна ситуація в державі, зокрема прийняття семирічки і розгортання в 1957-1958 рр. змагання з США по виробництву сільськогосподарської продукції. Вже в ході підготовки матеріалів до семирічного плану в частині поголів'я худоби більшість районів запланувала збільшення поголів'я худоби на колгоспних фермах до 33% [4.-Ф.1236.-Оп.10.-Спр.15.-Арк.161]. Забезпечити таке зростання за рахунок природного приплоду громадської худоби було неможливо. Вимоги стрімкого, за будь-яку ціну, нарощування валових показників в громадському тваринництві, в умовах нездатності більшості громадських господарств їх виконати за рахунок власних ресурсів, підштовхували органи влади до ініціювання збільшення планів закупівель худоби в особистих господарствах населення, як одного з заходів виконання семирічки.

Вже з другої половини 1958 р. перед органами влади на місцях було поставлене цілком конкретне завдання активізації контрактації і закупівель худоби для забезпечення збільшення поголів'я [4.-Ф.Ю2.-Оп.3.-Спр.1963.-Арк.Ю7]. Це дозволило районам і окремим господарствам відкрито брати курс на виконання забов'язань за рахунок закупівлі худоби в особистих господарствах селян [4.-Ф.102.- Оп.3.-Спр.1712.-Арк.1], що надало цьому процесу масового характеру.

Матеріали Державного архіву Запорізької області дають можливість зробити висновок про те, що більша частина сільських районів вже в 1958-1959 рр. планувала за короткий час збільшити кількість громадської худоби за рахунок закупівель на третину чи навіть наполовину [4.-Ф.Ю2.-Оп.3.-Спр.1538.-Арк.Ю,36,51]. Окремі колгоспи Мелітопольського, Приморського, Пологівського районів Запорізької області вже з 1958 р. розпочали в масовому порядку закуповувати корів у селян [8]. Планові норми закупівель декілька разів переглядались у бік збільшення [4.-Ф.102.- Оп.3.-Спр.1538.-Арк.33], а сам процес контрактації і закупівель був взятий під строгий контроль обласних і районних партійних органів [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1842.- Арк.60]. Завдяки проведенню закупівель деякі колгоспи за 1959-1960 рр. збільшили поголів'я громадських тварин в 2 рази [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1839.-Арк.12].

Незважаючи на декларації державного керівництва про строгу добровільність закупівель