Зважаючи на великий резонанс цих явищ, появу численних скарг сільського населення на дії місцевої влади по закупівлях, в 1959 р. в областях і районах, на загальних зборах колгоспників на вимогу центру почались обговорення статті "Правди" "Проти шкідливої поспішності в закупівлях..." [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1712.- Арк.102], що торкалась питання порушення добровільності. 3 березня 1959 р. в постанові ЦК КПУ "Про перекручення і факти адміністрування при проведенні закупівель." [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1712.-Арк.132] вказувалось на серйозні помилки, допущені партійними, радянськими органами, головами колгоспів і директорами радгоспів при закупівлі худоби в ОПГ.

У результаті частину закупленої худоби колгоспам довелось повернути. В деяких районах було повернуто до половини закуплених корів [4.-Ф.102.-Оп.3.- Спр.1712.-Арк.102]. Але, зважаючи на поблажливе ставлення з боку вищих органів влади до окремих фактів порушень в ході реалізації планів, ніяких реальних заходів по ревізії принципів дії системи закупівель не було прийнято, а завищені планові норми не були переглянуті. Перегиби при закупівлі худоби залишались і надалі, не зважаючи на періодичний вихід в світ державних рішень, що засуджували авральні методи закупівель худоби [11]. Реалії соціалістичної буденності, коли за невиконання планів і завдань по контрактації і закупівлях голови колгоспів, районні працівники отримували догани [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1712.-Арк.92] або й знімались з посад, не сприяли збереженню економічно зважених і розумних підходів до здійснення економіко-господарського керівництва на місцях.

У результаті проведення заходів по масових закупівлях худоби у населення на 1963 р. в особистому користуванні знаходилось великої рогатої худоби і корів менше, ніж в 1951 р. Приблизно 40% дворів не мали корів зовсім, бо для їх утримання не існувало умов [6.-С.88].

На стан особистого тваринництва в 1958-1964 рр. великий вплив справляла також ситуація з кормами, що склалась в сільському господарстві в досліджуваний період. Штурмовщина по виконанню державних планів мала безпосереднім результатом проведення державою заходів по забезпеченню зростаючого (в тому числі внаслідок проведення закупівельної кампанії) поголів'я громадської худоби необхідною кількістю кормів. Виходячи з цього, з 1958 р. почали вводитись призабуті з 40-х років заходи по забезпеченню необхідної громадському господарству кормової бази, більшість яких безпосередньо вдаряла по інтересах особистих господарств селян. Серед таких заходів в 1958-1963 рр. слід виділити:

заборони на продаж і видачу на трудодні кормів колгоспникам до виконання планів забезпечення кормами громадського поголів'я [4.- Ф.Ю2.-Оп.3.-Спр.15Ю.- Арк.111];

заходи по додатковому нагромадженню кормів в громадському секторі виробництва, посилення контролю за використанням кормів в громадському господарстві;

заборони користуватись вигонами і випасами [1.-С.91];

скорочення натуроплати на трудодні для колгоспників, особливо по зерну, кормових культурах [3.-С.121];

боротьба проти згодовування хлібопродуктів особистій худобі [1.-С.91].

Впровадження на практиці першого з зазначених заходів по суті означало

кардинальне зменшення з боку громадського господарства постачання ОПГ кормами. Продаж населенню зернофуражу, жмиху, інших кормів був припинений ще в 1958 р. [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1680.-Арк.121], і ці заборони діяли фактично до зміщення з посади М.Хрущова. Динаміка скорочення видач на трудодні кормів в кінці 50-х - початку 60-х років теж проглядалась дуже явно. Впродовж 1958-1965 років видачі селянам продуктів на трудодні скоротились по зернових на 39%, по овочах і картоплі на 38%, по сіну і соломі - на 37% [4.-Ф.Ю2.-Оп.3.-Спр.15Ю.-Арк.46-47; 3.-С.57].

Заходи додаткового нагромадження кормів, які розроблялись в цей час, передбачали повне використання рослинності, що годилась на корм, включаючи солому, сухі стебла кукурудзи, кошики соняшнику, пожнивні залишки, різнотрав'я, бур'яни [4.-Ф.102.-Оп.3.-Спр.1680.-Арк.93] і строгу звітність у їх використанні [4.- Ф.102.-Оп.3.-Спр.1510.-Арк.111]. В руслі цих заходів слід розглядати також заборони селянам користуватись громадськими вигонами і випасами, що на думку влади мало відчутно збільшити громадські кормові ресурси.

Одночасна реалізація цих заходів позбавляла селянські господарства важливих джерел кормозаготівель. Режим економії кормів носив перманентний характер [4.- Ф.102.-Оп.3.-Спр.1865.-Арк.40-45; Спр.1898.-Арк.14] і значно ускладнював ведення тваринництва в ОПГ.

Відчутний негативний вплив на особисте тваринництво мала розпочата в 1959 р. кампанія по боротьбі проти згодовування хлібопродуктів особистій худобі [3.- С.55]. Вона стосувалась в більшій мірі міського населення, що утримувало худобу, однак її реалізація відчутно торкнулась і сільського населення, особливо - у приміській зоні.

В цілому, обмежувальні заходи щодо ОПГ не досягли наміченого результату.

Кампанія закупівель, скорочення кормопостачання особистого тваринництва, інші обмежувальні заходи призвели до скорочення поголів'я худоби в особистих господарствах. Обмежувальні заходи щодо кормів мали наслідком зростання тіньових процесів в сільському господарстві. Обмеження легальних шляхів надходжень кормів до ОПГ вело до збільшення розкрадання [4.- Ф.102.-Оп.3.- Спр.1998.-Арк.17]. Зокрема, в 1964 р. в колгоспах Львівської, Миколаївської областей в середньому на господарство колгоспника було вкрадено: сіна - 85-100 кг, соломи - 110-140 кг [3.-С.57]. Заходи влади по обмеженню ОПГ мали і негативні соціальні наслідки - зростання незадоволення сільського населення політикою держави, появи і посилення в суспільстві відчуття спонтанності і непослідовності впроваджуваних заходів.

Разом з тим, завдання кардинального скорочення ролі ОПГ було не виконано. На середину 60-х років стало очевидним,