Єланчицька паланка, яка існувала на схід від р. Кальміусу у околицях впадіння р. Сухого та Мокрого Єланчиків та Міусу у Азовське море. У першій половині 1740-х рр. також була місцем сезонних промислів запорозького козацтва. Рибні багатства акваторії Азовського моря та його лиманів манили на ці землі запорозьких рибалок як у XVI-XVII ст., так і після їх повернення з-під кримської протекції у 1734 р. Поява на гирлах Єланчиків та Міусу запорозьких риболовних заводів аж ніяк не втішила їх сусідів - донських козаків, які також претендували на ці землі. Внаслідок діяльності урядової комісії по розгляду взаємних претензій Війська Запорозького та Донського рішення було прийнято на користь останнього. Ці території вже на початок 1750-х рр. випали зі сфери впливу Коша і Єланчицька паланка, як така, припинила своє існування.

У процесі ліквідації автономії Запорожжя у 1775 р. розподіл колишніх запорозьких земель на паланки проіснував до кінця того року. Територіальний устрій, а у більшій частині навіть й адміністративний устрій, за формальними ознаками мало чим відрізнявся від попереднього запорозького. Попри те, що землі та селища колишніх запорозьких паланок відтепер мали входити до «новостворених» повітів, подібне нововведення носило більш ніж формальний характер. Формально заборонялося використовувати термін «паланка», а наказувалося називати їх повітами - Самарський

повіт, Протовчанський повіт й т. д. Тобто у територіальному відношенні кордони колишніх запорозьких паланок продовжували існувати навіть після скасування Запорозької Січі [7, с. 236-237].

Відразу по зайняттю Запорожжя російськими військами, командирами до запорозьких паланок було призначено запорозьких старшин, які брали участь у війні 1768-1774 рр., мали урядові відзнаки та нагороди та були цілком лояльними до нової влади. Їх головним завданням було недопущення антидержавних проявів з боку опозиційно налаштованого запорозького населення - уряд боявся збройного виступу, крім того він намагався усіма силами не допустити переселення колишніх запорожців на турецькі землі. То була, так би мовити, «адміністрація перехідного часу» [9, с. 4-5]. І лише наприкінці 1775 р. уряд спромігся визначитися з територіальним устроєм колишніх запорозьких Вольностей. До паланок почали призначати командирами російських офіцерів. На цей час припадає новий етап територіально-адміністративного реформування колишніх Запорозьких Вольностей. На зміну паланковому на півдні запроваджувався повітовий устрій [6, с. 225-230].

Таким чином, впродовж сорокарічного періоду існування Нової Січі відбувалася поступова зміна концепції «кордону» та устрою Вольностей, як у повсякденних життєвих реаліях козаків, так і в управлінській практиці керівництва Запорожжя. «Кордони» Війська Запорозького Низового за часів Нової Січі зазнали суттєвих трансформацій як за формою, так і за змістом. У підвалини цих змін лягли як еволюція попередньої запорозької традиції, з одного боку, так і зовнішні впливи у вигляді запозичень з турецької та російської моделей системи державного кордону, з іншого. Основою управління землями, на які поширювалася політична влада Коша, стала паланкова модель. Кількість паланок на території Запорожжя ніколи не була стабільною та коливалася в залежності від сьогоденних зовнішньо- та внутрішньополітичних реалій. Також чітко простежується типологічна відмінність окремих паланок.

Джерела та література

Архив внешней политики Российской империи Историко-документального департамента Министерства иностранных дел Российской Федерации (АВПРИ). - Ф. 124. - Оп. 124/1. - 1734 г. - Д. 6.

Российский государственный архив древних актов (РГАДА). - Ф. 89. - Оп. 1. - 1714 г. - Д. 11.

РГАДА. - Ф. 1258. - Оп. 1. - Д. 105.

Российский государственный военно-исторический архив (РГВИА). - Ф. 52.- Оп. 1. - Д. 1. - Ч. 2.

Инструмент разграничения земель между Россией и Портою в 1742г. // ЗООИД. - Т. ІІ. - Одеса, 1850.

Полонська-Василенко Н. Південна Україна після зруйнування Січі // Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. - Т. ІІ. - Мюнхен, 1967.

Савченко І. В. Козацький фактор у адміністративній політиці російського уряду у 70-80-х роках XVIII століття // Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України. - К., 2001. - Вип. 6.

Слабченко М. Паланкова організація Запорозьких вольностей // Козирєв В. К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII - перша половина ХІХ століття.) - Запоріжжя, 1999.

Шиян Р. І. Діяльність земських комісарів на території колишніх Запорозьких Вольностей у перші роки ліквідації Запорозького устрою // Наукові праці історичного факультету Запорозького державного університету. - Запоріжжя, 1999. - Вип. VI.

10. Эварницкий Д. И. Вольности запорожских казаков: Историко-топографический очерк с приложением трех карт. - СПб., 1890