В. М. Науменко

СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНОГО ШТАБУ ОСТ: ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ

Друга світова війна та німецька окупація принесли великі втрати для України. Як відомо, її економіка привертала до себе значну увагу Третього Рейху, тому що саме тут був зосереджений найважливіший на той час промисловий та сільськогосподарський потенціал Радянського Союзу. Ще задовго до початку воєнних дій на території СРСР, керівництво Третього Рейху почало розробляти питання економічного використання завойованих східних областей та створення економічних органів влади, яки повинні були ці плани здійснювати.

Про Другу світову війну написано величезну кількість наукових праць, зокрема тих, у яких досліджено структуру органів управління на окупованій території, економічні аспекти війни тощо. Незважаючи на це, у радянській та сучасній українській науковій літературі малодослідженою залишається проблема створення, структури та практичної діяльності важливого органу окупаційної влади - Економічного Штабу Ост [див. напр. 1; 2]. У працях німецьких вчених цю тему досліджено більш повно, зокрема зроблено спробу проаналізувати діяльність даного органу у рамках усього економічного апарату Третього Рейху під час війни. Проте дослідники не акцентували увагу на формуванні економічних органів влади, а структуру Економічного Штабу Ост виносили в додатки у вигляді схем та таблиць [див. напр. 3; 4; 5; 6]. Тому авторкою поставлено завдання детально розглянути структуру Економічного Штабу Ост у рамках усієї Економічної Організації Ост та динаміку її формування.

В основу дій економічної окупаційної влади були покладені розроблені ще до війни принципи економічної політики на Сході. Економічним плануванням займалися одночасно Г. Герінг як уповноважений з чотирьохрічного плану [2, с.93-93], управління військової економіки та спорядження вермахту на чолі з генералом Г. Томасом [7, с.50] та керівник відділу промислового забезпечення армії генерал-лейтенант Е. Штудт [8, с.142].

При плануванні економічних органів влади для окупованого Сходу з самого початку повстало питання, чи потрібно створювати окремі економічні інстанції для територій, що тимчасово повинні були перебувати під управлінням військової влади. Через те, що першочерговим головним завданням використання господарського потенціалу захоплених територій було постачання війська, здавалось можливим передати економічну функцію командуючим тиловими військами та їх інстанціям. Проте це могло б завадити виконанню завдання укріплення німецької військової економіки за рахунок окупованих областей, тому що кожний командуючий перш за все намагався б в найбільшому обсязі забезпечити потреби війська, незважаючи на потреби загальної військової економіки Третього Рейху. Також при плануванні було враховано той факт, що війська Вермахту мали знаходитись на окупованій території досить короткий термін (план «Бліцкригу») і не могли забезпечити усталеність економічного управління. Тому було прийнято рішення створювати окремі економічні інстанції для територій, що знаходились під управлінням Вермахту та територій, що мали переходити у підпорядкування цивільних органів влади, і включати війська для управління економікою в обмеженому обсязі [13, с.27-28].

Результатом діяльності по розробці економічної підготовки стало виникнення "Директив по керівництву економікою у знову окупованих східних областях" (так звана "Зелена папка Герінга"), які надавались для керівництва господарством у зайнятих районах Радянського Союзу [9, с.40-41], та створення розгалуженої системи органів економічного управління на окупованій східній території, так званої Економічної Організації Ост (Wirtschaftsorganisation Ost) [10].

На чолі усієї організації стояв уповноважений по 4-річному плану Г. Герінг, від якого мали надходити загальні директиви по економічній політиці в окупованих районах Радянського Союзу. Слід зазначити, що уся організація економіки поділялась на три головні великі групи: М (МіІНдг), до функцій якої входили озброєння та господарські засоби транспорту; La (Landwirtschaft) - усі питання продовольчого забезпечення та сільське господарство; W (Wirtschaft) - промислова економіка, включно сировинне та виробниче постачання, а також питання лісового господарства, фінансові та банкові, трофейні, торгівлі та товарообігу, використання робітничої сили [9, с.26].

З самого початку рейхсмаршалл прагнув створити невеликий орган як військово-економічний генеральний штаб, щоб з його допомогою керувати та контролювати діяльність економічних окупаційних органів влади. Таким органом влади став Штаб економічного керівництва Ост (Wirtschaftsfbhrung Stab Ost), який мав своїм завданням розробку в рамках усієї німецької військової економіки директив по використанню захоплених східних територій та забезпечення військових інтересів на весь період військових дій. Очолив його статс-секретар по чотирьохрічному плану П. Кернер, який був особистим представником Г. Герінга у питаннях, що стосувалися економічної діяльності окупованих областей СРСР. До складу Штабу економічного керівництва Ост входили представники головнокомандування Вермахту, Управління військової економіки та спорядження і 4 державні секретарі [11]. Цей орган мав стати вищим економічним органом влади в окупованих районах, саме від нього повинні були надходити основні директиви [12, с.51].

Наступною ланкою Економічної організації Ост став Економічний Штаб Ост (Wirtschaftsstab Ost). 21 лютого 1941 року Г. Томас видав наказ про створення органу під кодовою назвою "Економічний Штаб Ольденбург", завданням якого спочатку також була розробка економічних цілей східної кампанії, а з 9 червня цього ж року організація отримала назву Економічний Штаб Ост. За час свого існування він змінив декілька керівників. Так, з 25 березня 1941 року до ЗО червня 1942 року на чолі штабу знаходився генерал-лейтенант В. Шуберт. З 1 липня по 3 серпня 1942 року - генерал Г. Томас, а після нього цей орган очолив генерал О. Штапф [8, с. 145].