ланок при економічних галузях, найважливіших для німецької військової економіки. До них відносились зерно, олійне насіння, нафта та легкі метали, а також галузі промисловості по сільськогосподарському машинобудівництву та виробництву транспортних засобів, які мали створити сприятливі умови для успішного виконання поставлених головних завдань. Діяльність усіх інших галузей економіки приймалась до уваги тільки у тому випадку, якщо це не заважало першочерговим головним завданням, фактично вони повинні були відійти на задній план доти, поки не встановлювались німецькі інтереси у вже названих вирішальних для німецької військової економіки галузях у повному обсязі [10]. Проте, це зовсім не означало, що у інших, «неважливих» галузях економіки зупинялась будь-яка діяльність. Усі створені відділи, групи та підрозділи продовжували працювати і усіма можливими засобами, незважаючи на обмеженість необхідного фінансування, намагались якомога повніше виконати поставлені завдання, про що свідчать звіти Економічного Штабу Ост [16-21].
Кожна складова ланка Економічного Штабу Ост повинна була детально звітувати про свою діяльність на окупованій території до вищих інстанцій. Всі звіти економічних інспекцій та команд за певний період надавались штабу, який формував з них загальний звіт для подання до Штабу економічного керівництва Ост та іншим головним економічним інстанціям. Спочатку, до січня 1942 року, готувався звіт за кожні два тижні діяльності економічних органів, а з 1942 року і до кінця окупації - щомісячні. Півмісячні звіти поділялись на дві частини - короткий огляд та подробиці. У короткому огляді не більше ніж на одну сторінку робився загальний огляд найважливіших питань. Друга частина включала від 13 до 16 підрозділів, а саме: населення (з підпунктами настрій населення та пропагандистська обробка населення), стан замирення, загальні враження щодо наявних руйнувань та можливість відбудови, робітниче впровадження та форми оплати праці, робітничі спілки, сільське господарство (з підпунктами: збір врожаю; робота по обробленню полів; скотарство та молочне господарство; зернове господарство; картопля, коренеплоди та всі інші культури; м'ясокомбінати, рибне господарство та консервна промисловість; введення сільськогосподарських фюрерів; морозильне господарство; сільськогосподарські машини), лісова промисловість, промислова економіка (з підпунктами: гірнича промисловість, постачання палива, нафтова промисловість, газогенератори; енергетичне, газове та водне постачання; металургійна промисловість, металургійні заводи, машинобудування та металопереробні підприємства, хімічна промисловість, текстильна промисловість, шкіряна промисловість, уся остання промисловість, торгівля та ремесло), грошові, банківські та валютні справи, транспортне становище (підпункти: загальне, залізничне сполучення, вуличне сполучення, внутрішнє та морське судноплавство), зимове розквартирування східної армії, видобуток сировини та нафтової продукції, введення інстанцій Економічної організації Ост, її збитки через участь у бойових діях з червня по грудень 1941 року, різноманітні додатки. Півмісячні звіти були досить великі за обсягом (від 40 до 55 сторінок). У перших звітах було зроблено спробу найбільш детально надати інформацію по усім галузям економіки, включаючи «неважливі» ланки для головних першочергових завдань економічної організації в інтересах німецької військової економіки [18; 19]. З січня полипень 1942 року включно кожний звіт складався з короткого, головного звітів та додатків. У короткому звіті також на одну-дві сторінки робився загальний огляд стану економіки за звітний період та вказувались головні причини, що заважали роботі на окупованій території. Головний звіт розподілявся на окремі розділи, як і в півмісячних, проте вже не так детально - були ліквідовані пункти про робітничі спілки, розділ сільського господарства мав тепер тільки 3 підрозділи - загальна аграрна політика, виробництво та заготівля, з розділу промислової економіки вилучались підпункти газогенератори, машинне будівництво, метало переробні та металургійні заводи (були включені до металургійної промисловості), шкіряна промисловість, а також були додані нові розділи та підрозділи по вербуванню робітників для Рейху, військовополонені та економіка по озброєнню [18; 19; 20].
З серпня 1942 року форма звіту Економічного штабу Ост змінюється через незручність його читання та обробки для прийняття подальших розпоряджень в економічному відношенні. Так, перша частина - короткий звіт - ліквідовувався, а друга частина мала коротко інформувати про найважливіші для німецької військової економіки сфери та не перевищувати 10-12 сторінок. Статистичні та інші менш важливі дані мали бути перенесені у додатки [19]. Незважаючи на це, звіти не перестали бути менш детальними, тому що багато інформації було більш зручно оброблено та у вигляді схем та таблиць надана у додатках, обсяг яких не обмежувався [21]. Завдяки цим звітам є можливість детально розглянути економічну політику головного окупаційного економічного виконавчого органу влади.
Окремо слід звернути увагу на введення у дію монопольних товариств Ост, які фактично були складовою ланкою Економічного Штабу Ост. Дозвіл на заснування монопольних товариств Ост, як і дозвіл про продовження строку дії договору товариств, надавав виключно Г. Герінг, установчі договори яких подавались йому через Штаб економічного керівництва Ост. Монопольні товариства Ост повинні були діяти тільки певний час, тобто перехідний період, доти, поки підприємства в окупованій території не будуть передані в оренду німецьким підприємцям. Усі монопольні товариства, які діяли на окупованій східній території, повинні були щомісячно звітувати про свою діяльність Штабу економічного керівництва Ост [10].
Важливо відмітити, що Економічний Штаб Ост тісно співпрацював з іншими економічними окупаційними органами влади. Штаб та його підрозділи створювались для діяльності на територіях, що знаходились під управлінням військових. При переході областей до цивільної влади відповідні економічні команди