Слід відзначити, що аграрна концепція, сформована Миколою Сціборським, фактично стала частиною економічної платформи українського націоналізму. Підбиваючи підсумок, слід виділити деякі окремі думки, які залишались незмінними і в решті-решт стали стрижнем позиції націоналістів. У першу чергу в аграрному питанні націоналістична економічна платформа робила ставку на селянина-середняка, який обробляв би «умовно-приватну» землю і вільно розпоряджався результатами праці. Держава в такій схемі відносин мусила б виконувати виключно контролюючу роль. У сфері торгівлі сільськогосподарської продукції також допускалась можливість виявлення приватної ініціативи (зокрема в питаннях експорту хліба - держава, на думку Сціборського, не здатна бути настільки гнучкою на ринку збіжжя, а тому виступала лише б наглядачем за торгівельними операціями, не втручаючись в усі тонкощі справи). Власне, в перші роки незалежної України, на думку націоналістів, саме торгівля зерном та цукровим буряком могли би підняти економіку країни. Проте в інших галузях сільського господарства, рівно як і в інших галузях промисловості, держава мала б займати протекціоністську позицію. Захист внутрішнього ринку та створення сприятливих умов для розвитку всіх галузей сільського господарства мали б стати основою для ведення аграрної політики в державі.

В 1938 р. Микола Сціборський написав: «Економіка - це насамперед раціональність, а не догма. Кожна епоха витворює питомі їй господарські форми, але жадна з цих останніх не є вічним законом: вони міняються у часі й просторі відповідно до вимог життя» [12, с.6]. Цей принцип - базовий для функціонування здорової економічної системи. Сучасна економіка сільського господарства незалежної України переживає не найкращі свої часи - існує достатньо вагома кількість питань, які ще потребують свого вирішення. Однак, доволі часто відповіді на гострі питання запитання сучасності можна знаходити, як це не дивно, в роботах, які сьогодні здебільшого представляють тільки інтерес для істориків.

Недотримання стратегій, що пх розробили націоналісти - наприклад неможливість укрупнення господарств до великих капіталістичних - призводить до фактичного відсторонення тих, хто обробляє землю, від власності.

Джерела та література

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. - Ф. 4465. - Оп. 1. - Спр. 784 (Аграрна політика України), 64 арк.

Васюта І. Соціально-економічні відносини на селі Західної України до возз'єднання (1919-1939). - Львів, 1978.

Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітич- ного повсякдення): Монографія. - К., 2001.

Калина В. Аграрне перенаселення і еміграція із Західної України у міжвоєнний період (20-30-ті роки XX ст.) // Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчого музею. - Вип. 3. - Івано-Франківськ, 1996.

Кондратюк О. Аграрне питання в програмних документах та діяльності українських націоналістичних політичних партій Західної України в 1919-1939 pp. // Республіканець. - 1994. -№ 2.

Кондартюк О. Аграрні програмні засади Організації українських націоналістів (1929-1939 pp.) // Розбудова держави. - 1997. - №3.

Коростіль Н. Соціальне становище українських аграріїв Східної Галичини у 20-30-і pp. XX ст. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. -2007. - Вип. 16.

Коростіль Н., Малярчук О. Агарна політика II Речі Посполитої і український націоналізм // Ціннісно- смисловий вимір буття українського суспільства і перспективи українського націоналізму. Мат-ли III міжнародної наукової конференції Івано-Франківськ, 17-18 листопада 2007 р. / Наук. ред. О.М. Сич. - Івано-Франківськ, 2007.

Сажко В. В. Аграрне питання в Україні на початку XX ст.: історико-політичний аспект. - Полтава, 2006.

Сціборський М. До аґрарної політики націоналізму// Розбудова нації. - 1928. -№ 9.

Сціборський М. Націократія. - Прага: Українське видавництво «Пробоєм», 1942.

Сціборський М. Проблеми господарської власности // На службі нації. - 1938