З кінця вересня 1918 р. консолідована позиція Німеччини в кримському питанні будувалася на беззастережній підтримці України в переговорах між Києвом та Сімферополем з умов приєднання Криму. Німеччина прагнула посилення України як дружньої Німеччині незалежної країни, яка мала шанси бути визнаною країнами Антанти. Це було викликано як катастрофічним розвитком ситуації на фронтах, так і змінами в кримському кабінеті, внаслідок яких до кримського уряду увійшли політики виразно антантівської та проросійської орієнтації.

Втім, хоча протягом всієї осені 1918 р. німецький тиск на уряд Сулькевича дедалі посилювався, офіційного приєднання Криму до України так і не було досягнуто. Причина цьому - військова катастрофа Німеччини й крах всієї системи державної влади в цій країні, що потягли за собою падіння режиму П. Скоропадського.

Таким чином, можна констатувати, що політика Німеччини в питанні Криму пройшла дві фази. Перша - з травня по вересень 1918 р. характеризувалася значною невизначеністю й конкуренцією різних центрів влади в Німеччині. Друга фаза - з вересня по грудень 1918 р. - полягала в повній підтримці позиції уряду П. Скоропадського.

Перша фаза позначалася конфліктом компетенцій між верховним головнокомандуванням та урядом. Ставка керувалася у своїх підходах міркуваннями воєнної доцільності, уряд - міркуваннями політичної доцільності й міжнародно-правової відповідальності. Друга фаза пройшла під знаком домінування позиції міністерства закордонних справ та уряду Німеччини.

Що стосується німецького механізму прийняття рішень з проблеми Криму, то тут можна виокремити дві конкурентні системи. Перша - структура військової організації Німеччини - складалася з командування німецького окупаційного корпусу в Криму, підпорядкованого безпосередньо ставці, командування військово-морськими силами Німеччини на Чорному морі, представленого Морською технічною комісією, командування армійської групи "Київ", представника ставки в Києві, головнокомандування Східного фронту й безпосередньо ставки. Слід зазначити, що підходи кожної ланки цієї системи часто різнилися й потребували остаточного узгодження на вищому рівні системи.

Друга система складалася з урядових структур Німеччини, які займалися питаннями зовнішньої політики та економіки в українському контексті. Структурно вона складалася з посольства Німеччини в Україні, німецької Економічної місії в Києві, міністерства фінансів, Державного банку та інших відомств, які залучались до розв' язання проблем політичної та економічної співпраці з Україною.

За таких обставин державні рішення в Німеччині приймалися в умовах владної конкуренції між військовим та державним керівництвом країни. Ця конкуренція безпосередньо впливала й на позицію Німеччини стосовно політики уряду П. Скоропадського в кримському питанні.

Загалом можна констатувати, що німецька політика з кримського питання сприяла планам уряду П. Скоропадського. Інтенсивність цього сприяння залежала від ваги військового керівництва Німеччини при розв' язанні питань зовнішньої політики, а ця вага, в свою чергу, залежала від ситуації на фронтах.

Джерела та література

Матвієнко В.М. До питання про самовизначення Криму в 1917-1918 рр. // Український історичний журнал. - 2002. - № 5.

Сергійчук В.І. Неприйняття України. - Львів, 2002.

Fleischhauer I. Die Deutschen im Zarenreich. - Stuttgart, 1991.

Baumgart W. Neue Quellen zur Beurteilung Ludendorffs. Der Konflikt mit dem Admiralstabchef ueber die deutschen Schwarzmeerpolitik im Sommer 1918 // Militaerische Mitteilungen. - 1969. - № 2.

Tagebuch und Aufzeichnungen Albert Hopmans (Sevastopol 1918) // Von Brest-Litowsk zur deutschen Novemberrevolution. - Goettingen, 1971.

Bundesarchiv R11130 Oberost Hoffmann Cheff des Generalstabs 12.06.18.

Bundesarchiv R11130 Mumm an AA 07.05.18.

Bundesarchiv R11133 Memorial AA 24.08.18.

Bundesarchiv R11132 Ludendorf ueber Gespraech mit Lagerquist 31.05.18.

Bundesarchiv R11134 Nationalrat der Krimtataren an Regierung 21.07.18.

Tagebuch und Aufzeichnungen Albert Hopmans (Sevastopol 1918) // Von Brest-Litowsk zur deutschen Novemberrevolution. - Goettingen, 1971.

Bundesarchiv R11133 Deutsche Botschaft Kiew an AA 10.07.18.

Bundesarchiv R11133 Mumm an AA 20.07.18.

Bundesarchiv R11134 Ludendorf an AA 12.09.18.

Bundesarchiv R11135 Botschaft Kiew an AA