Проте, незважаючи на вимогу, яка містилася у Версальському договорі, визнати всі договори Німеччини на Сході Європи неправочинними, Берлін аж ніяк не поспішав розривати всі контакти з УНР. Більше того, німці навіть наважувались таємно передавати українцям гривневу готівку, яка була надрукована свого часу Імперським монетним двором ще за угодами з урядом гетьмана Скоропадського. Грошова маса транспортувалася з Бреслау літаками в Кам'янець-Подільський. Попри те, що це, вочевидь, входило у суперечку з обов' язками Німеччини перед країнами- переможницями та й з власною позицією в питанні українського депозиту, німецьке зовнішньополітичне відомство дало у вересні 1919 р. офіційну санкцію як на видачу емісарам Петлюри затребуваних сум, так і на транспортування їх літаками німецької авіакомпанії в Україну [6.-R901/87035.-S.34]. Кількість рейсів наразі встановити важко, відомо лише, що восени-взимку 1919 р. зазнали аварії два великі транспортні літаки типу К-69 Німецької авіакомпанії, які здійснювали рейси на замовлення українського уряду. На борту одного з них після аварії було знайдено серед іншого й 700 000 австрійських крон [6.-R901/87035.-S.13].

Це засвідчує, що німецький уряд не так жорстко дотримувався позиції блокування українських урядових рахунків у німецьких банках. Що стосується грошової маси, що її передала Німеччина Україні повітряним шляхом восени 1919 р., то про неї дає певне уявлення звіт Німецької авіакомпанії, переданий у МЗС Німеччини на початку осені 1919 р.: "До цього часу ми перевезли для українського уряду 2 600 тонн українських грошей - багато сотень мільйонів" [6.-R901/87035.-S.42].

Така лояльність німецького керівництва до українського уряду пояснювалася тією обставиною, що й УНР, й Німеччина знаходилися у стані конфлікту з Польщею. Варто зазначити, що згідно зі звітом дирекції Імперського монетного двору на травень 1919 р. у його сховищах зберігалось новонадрукованої української валюти в банкнотах загальним номіналом в 4 513 460 000 гривень, не рахуючи кредитових білетів та інших цінних паперів та знаків оплати [6.-R901/87035.-S.59].

Тим часом, дипломатія УНР намагалася зацікавити європейські держави новими проектами і комбінаціями, які дозволили б перевести питання про відновлення УНР на українських теренах у практичну площину. Уряд УНР в екзилі та його представництва в європейських столицях працювали над утворенням широкої європейської коаліції, яка була б зацікавлена у підтримці збройної боротьби українських республіканців проти радянського уряду й відновленні української незалежної держави. Навесні 1920 р. керівник української місії у Лондоні Марголін виступив під час контактів з німецькими дипломатами з ініціативою саме в такому дусі. У викладі співробітника посольства Німеччини в Лондоні, таємного радника фон Шуберта погляди Марголіна на шляхи розв'язання української проблеми виглядали таким чином: "Пан Марголін провів багато часу в Парижі в якості члена української делегації на мирних переговорах й дійшов висновку, що французи бажають будь-що збудувати сильну Польщу з метою створення, з огляду на відпадіння Росії, серйозної противаги Німеччині. Французи пообіцяли передати Польщі всю Галичину й згодні з появою невеликої України під польським протекторатом. Пан Марголін тримається погляду, що найкращим з тактичних міркувань було б зайняти в Парижі позицію, яка відповідала б французьким побажанням й навіть заманіфестувати полонофільську позицію. Керівник української місії в Парижі граф Тишкевич також цієї думки. Проте, загалом, слід давати собі справу з того, що політика

України визначатиметься Лондоном та Берліном. Пан Марголін наголошує, що метою України є привернення інтересу Англії та Німеччини до своїх проблем. Україна, здається, становить собою ту проблему, яка може об'єднати Німеччину та Англію. Саме на цьому засновку ґрунтується українська політика.

З боку Франції Україна, як того вчить минуле, немає чого очікувати; тим більш привабливою є для України Німеччина, звідки вона сподівається отримувати в обмін за свою сировину різноманітну техніку та особливо інженерів. Англія, яка зараз опанувала Чорним морем й отримала в такий спосіб вільне сполучення з Україною, також може стати вигідним партнером. Пан Марголін вважає хибним вже зараз звертати увагу Англії на той факт, що Україна сподівається отримати допомогу від Німеччини. Він більш схильний заявити англійцям, що німцям потрібно надати можливість впливати на північні нові незалежні держави. Проте це не означає, що Німеччина буде витиснута з України. Навпаки, Україна розраховує на те, що отримає пізніше можливість задовольняти певні свої потреби саме в Німеччині і то за згоди Англії.

Пан Марголін підтримує контакт з приватним секретарем Ллойд Джорджа Філіпом Керром й сподівається найближчим часом особисто зустрітись з ним. Він вже був прийнятий лордом Гардінжем, який відкрито висловлювався проти Польщі й постійно питав, чи визнає радянський уряд незалежність України, якщо її визнає Антанта. Що стосується становища в самій Україні, то більшовикам вдалося, на жаль, зайняти велику частину країни разом з Києвом, де Раковський утворив так званий український уряд, нещодавно визнаний радянським урядом. Пан Петлюра перебуває наразі у Варшаві. Він, звичайно, змушений там вдавати, нібито погоджується з польськими побажаннями. Насправді його бажанням є щонайшвидше повернутися до своїх військ у Вінницю, серед яких він користується великим