Управління будівництва Дніпробуду, запобігаючи повного занепаду роботи фабрики, передало її для експлуатації товариству народного харчування. І вже третій квартал 1929 р. довів, що фабрика-кухня може давати прибуток. Рішенням колегії Наркомзему було ухвалено організувати спеціальний сільськогосподарський комбінат, перед яким ставилося завдання забезпечити Дніпрельстан продуктами харчування. Для комбінату в районі будівництва виділялося три - чотири радгоспи, де розташовувалися ферми на 2 тис. корів, 500 свиноматок, 2100 га для городини [21]. У 1930 р., в зв'язку з переходом на безперервний робочий тиждень, виникла потреба поширити мережу закладів громадського харчування. На 1 жовтня 1931 року на об' єднаному будівництві нараховувалося 5 фабрик-кухонь, 12 їдалень, 20 розподільників та 24 кіоски. Крім того, мережа суспільного харчування мала кондитерський цех, завод газованих вод, 6 установок для газування вод по їдальнях та 4 квасоварні. Заклади харчування в день відпускали 88 тис. страв і обслуговували 43 тис. робітників [22].

У кінці 1932 р. на Дніпробуді було організовано відділ робітничого постачання, який безпосередньо координував роботу закладів громадського харчування, мережі крамниць, сільськогосподарського комбінату тощо. На об'єднаному будівництві вводилася диференційована система постачання харчами та предметами першої необхідності. В першу чергу забезпечувалися робітники, які працювали на найбільш відповідальних та ударних ділянках будівництва, робітники найбільш важких професій, передовики виробництва, кадрові робітники. Було виявлено та знято із забезпечення близько 10 тис. чоловік, які не мали відношення до будівництва, велася жорстка боротьба із розтратами та нестачами, вводився громадський контроль тощо [23].

Однією зі складових частин побуту об'єднаного Дніпровського будівництва було медичне обслуговування будівельників та населення навколишніх селищ. Напередодні розгортання активних будівельних робіт медичними і санітарно-епідеміологічними службами було проведено попередні дослідження, які виявили, що епідемічних спалахів у селищах Кічкас і Вознесенка останніми роками не спостерігалося. Найбільше розповсюдження мали інфекції. Обстеження виявило, що 15 відсотків німецького населення і 7 відсотків українського були уражені трахомою, 229 чоловік хворіли туберкульозом, до 25 відсотків - тропічною формою малярії [24]. Профілактичні заходи серед майбутніх будівельників передбачали попередній медичний огляд, обов'язкове віспощеплення, хінну профілактику, в літній період кишкові щеплення тощо. На нараді інспекторів округового відділу охорони здоров'я з представниками медсануправління Дніпробуду був прийнятий план заходів медико-санітарного обслуговування будівельників. У кінці 1927 р. об'єднане будівництво мало мережу лікувальних установ, до складу якої входили: центральна амбулаторія, 6 медпунктів загальною пропускною можливістю 637 хворих в день і лікарня на 120 ліжок з хірургічним, терапевтичним, інфекційним, венерологічним та пологовим відділеннями [25].

Час від часу на будівництві відбувалися спалахи епідемій. У 1928 р. на нараді лікарів Дніпробуду було заявлено, що за п'ять місяців на малярію захворіло 550 чоловік [3.-С.22]. Черевний тиф на Дніпробуді зростав щорічно. Якщо у 1928 р. було зафіксовано 143 випадки захворювання, в 1929 р. - 251, в наступному році 376 випадків [26.-C.30]. Влітку 1930 р. вживання технічної (не фільтрованої) води спричинило захворювання тільки у серпні 114 робітників на черевний тиф, що, у свою чергу, призвело до необхідності організувати додатково інфекційний барак на 100 ліжок [27]. Для боротьби з масовими епідеміями на будівництві створювалися надзвичайні комісії, які розробляли відповідні профілактичні заходи.

Важливе значення в профілактиці епідемій відігравав санітарний стан будівельних майданчиків, бараків та селищ. Незважаючи на систематичне проведення недільників або місячників чистоти, санітарний стан на об' єднаному будівництві був далекий від відповідних норм: комунальні служби не забезпечували своєчасного і цілковитого вивезення сміття і покидів, нерегулярно відбувалася дезинфекція житлових приміщень бараків і гуртожитків, будівельне сміття не вивозилось навіть із дільниць, де були закінчені роботи тощо. Частина робітничих селищ (9, 10, 11, 12) не мали ні лазні, ні пральні, бракувало водозабірних колонок та каналізації. Вразливим місцем робітничого побуту були пральні. Окрім їх нестачі, не задовольняла робітників і якість роботи. Білизна, що здавалося на прання, знаходилася там місяцями і нерідко псувалася [26.-C.33].

Для проведення місячників чистоти керівництво будівництва іноді створювало "п'ятірки", до складу яких входили представники робітничо-селянської інспекції, комунальної секції, райадмінвідділу, секції здоровохорони. Усі розпорядження і постанови цього органу треба було виконувати обов'язково. З 84 актів і протоколів, складених протягом одного із місячників чистоти 1931 р., 36 були визнані найсерйознішими за змістом. Після їх розгляду 18 винних у порушенні санітарних норм були передані слідчим органам і прокуророві, на 15 винних накладені штрафи, 2 - було піддано адміністративному покаранню і в одній справі висловлені побажання [28]. З метою заохочення підтримувати санітарний стан жител управління будівництва проводило конкурси на кращий барак і гуртожиток. Переможці отримували премії відповідно 200, 100 і 50 карбованців [29].

Велика увага при організації благоустрою приділялася озелененню житлових кварталів. На об'єднаному будівництві широко застосовувався метод пересадження дорослих 25-30 річних дерев. Тільки в сезон 1927-1928 років було посаджено більше 18 тис. кленів, акацій, тополь, каштанів та інших видів дерев та кущів. У