Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





В

В.Г. Ткаченко

БУДІВНИЦТВО "ВЕЛИКОГО ЗАПОРІЖЖЯ" В 20-30-ті РОКИ XX СТОЛІТТЯ

Проект "Великого Запоріжжя" - унікальне явище 20-30-х років ХХ ст. Грандіозність задуму в цілому і нові архітектурно-планувальні рішення надають проекту виняткового значення. Вперше в вітчизняній містобудівельній практиці був використаний принцип мікрорайонування та будівництва житлової зони окремо від промислової.

Історіографічної уваги заслуговують, перш за все, ті роботи, в яких предметом спеціального дослідження є питання проектування та будівництва міста Запоріжжя в 20-30- ті роки ХХ ст. Дослідниками цієї маловивченої проблеми в попередні роки були автори проекту "Великого Запоріжжя", а на сучасному етапі, головним чином, запорізькі краєзнавці та журналісти - колишній член секції містобудування Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Л. Адельберг, місцева журналістка Л. Беляєва, краєзнавець Ю. Вілінов, старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею О. Власов.

Метою наукової розвідки є комплексний аналіз передумов, основних напрямків та особливостей проектування міста Запоріжжя в 20-30-ті роки ХХ ст.

У Запоріжжі, як і в багатьох інших містах країни, в 20-ті роки мала місце житлова криза. Особливо вона виявилася у другій половині 20-х років, коли з' явилися нові підприємства, розпочалося будівництво Запорізького індустріального комплексу.

У середині 20-х років мінімальна житлова санітарна норма в країні становила 9,1 кв. м на одного чоловіка. У Запоріжжі вона була однією із найнижчих на Україні - 4,8 кв. м на одного мешканця [1.-C.11].

За період з 1926 по 1937 рр. населення Запоріжжя зросло в 4,5 рази [2.-С.29]. Міська санітарно-технічна рада, констатуючи наявність житлової кризи, рекомендувала будувати тимчасові землянки, бараки та сараї, а також надбудовувати над уже існуючими будівлями другі та треті поверхи [3.-Ф.Р-75.-Оп.1.-Спр.142.-Арк.50].

У 1927 р. по сусідству з ділянкою для будівництва електростанції, на правому березі Дніпра, почали будувати перші робітничі селища енергетиків і будівників. До осені в двох селищах Дніпробуда уже нараховувалось близько 400 жилих будинків різних типів [3.-Ф.Р- 995.-Оп.2.-Спр.316.-Арк.139]. Будівництво житла відбувалося за типом садиб. Були й інші варіанти. Так, у 1927 р. Дніпрельстан замовив у Ленінграді 10 великих шатрів, у кожному з яких могло розміститися до 60 осіб [4]. Шатро мало вигляд цілком обладнаного будинку, але санітарний стан і умови життя в ньому неважко уявити. Безпосередньо біля промислової зони виникли барачні селища 7, 8, 9, 10 та інші.

Крім житлових приміщень, на будівельному майданчику були побудовані також хлібопекарня, фабрика-кухня, а по сусідству із ділянкою майбутньої гідроелектростанції - будинок Головного управління Дніпробуду.

В архітектурному відношенні місто Запоріжжя ділилося на стару частину (основна територія колишнього Олександрівська) і нову, яка мала декілька назв - Соцмісто, Велике Запоріжжя, Нове місто. Будівельні майданчики нового міста розташовувалися у 8 км від старої частини, поруч із Дніпрогесом. До початку будівництва тут був степ.

З року в рік ускладнювалися проблеми містобудівництва, зростали обсяги практичних робіт. У 1929 р. майже одночасно в Харкові були створені дві спеціальні проектні містобудівельні організації: "Бюро по проектуванню міста Велике Запоріжжя" при НКВС УСРР та "Урядова комісія для будівництва нових міст Донбасу" при РНК УСРР [5.-С.17]. Крім того, проектування житлових районів для промислових центрів республіки вело Проектне бюро при НКВС УСРР.

У 1930 р. на базі цих організацій у Харкові був створений Державний інститут проектування міст України (Діпроміст) з філіалами в Києві, Дніпропетровську і Одесі [6.-С.33].

Через три роки у зв'язку з великим обсягом робіт з проектування типових жилих будинків, клубів, сільських кінотеатрів, медичних закладів тощо створюється проектна організація "Цивільпроект" [7.-С.64].

Розробка схеми генерального плану Великого Запоріжжя почалася в серпні 1930 р.

Завдання створення міста привертало увагу широкої архітектурної маси спеціалістів інших галузей науки та мистецтва. Було запропоновано декілька варіантів структурної організації генерального плану міста, виконаних колективами архітекторів під керівництвом О. Щусева, Харківським політехнічним інститутом під керівництвом професора М. Сакуліна, московськими архітекторами К. Князевим та О. Безпрозваним, колективом Діпроміста УСРР під керівництвом В. Весніна.

Численні пропозиції планування і забудови Запоріжжя, конкурсні проекти супроводжувалися дискусіями з найбільш принципових питань - місцезнаходження міста, зонування і структура території, система просторової організації, питання економіки тощо.

Деякі архітектори часом вважали можливим і за нових умов містобудування використовувати радіально-кільцеву систему планування. І. Леонідов запропонував будувати місто Запоріжжя вздовж існуючої магістралі, яка вела до промислової зони.

Н. Мілютін склав свою поточно-функціональну схему розвитку міста, за якою промисловість розташовувалася паралельно житловій забудові. О. Ладовський запропонував гнучку структуру міста у вигляді параболи.

У березні 1932 р. після широкого обговорення найкращим був визнаний проект Діпроміста, який передбачав єдину структуру міста з розвинутим лінійним центром. Розробила цей проект бригада архітекторів під керівництвом І. Малозьомова [8.-C.31].

Ще до прийняття генерального плану Великого Запоріжжя в 1929 р. президія окрплану отримала доповідь "Про основні тези, які підлягають включенню в умови складання проекту перепланування міста Запоріжжя" від голови секції Дніпробуду Інштетова. В ній були виділені основні принципи містобудування Запоріжжя, що лягли в основу генерального плану 1932 р. [3.-Ф.Р.1. -Оп. 1. -Спр. 1167. -Арк. 139-142].

У проекті Великого Запоріжжя було визначено 7 самостійних, але взаємозв'язаних районів міста: Старе місто - 180 тис. чол., Вознесенка - 160 тис., Дніпрокомбінат (промислова зона), Павло-Кічкас - 50 тис., Кічкас - 50 тис., острів Хортиця - 60


Сторінки: 1 2 3