погодилися з представленими пропозиціями, які передбачали підтримку та сприяння місцевої влади, спільних із ними дій. У регіони було направлене спеціально розроблене Положення про вибори делегатів на І з'їзд німців України, відповідно до якого право брати участь в окремих виборах мали особи німецького походження, які досягли 18-річного віку і проживали на території України; передбачався порядок формування виборчих округів, списків виборців, висунення й реєстрації кандидатів у делегати та механізм підведення самих виборів [6].
Значну роль у підготовці з'їзду відігравало товариство "Відергебурт", яке основним своїм завданням вбачало те, аби привернути якомога більшу увагу до з'їзду німців України, які не були делегатами і не входили до інших громадських структур, інакше кажучи - політично пасивних громадян. Саме на це було спрямоване Звернення до німецького населення [7]. До популяризації ідеї з'їзду долучались і керівники німецьких громадських організацій різних рівнів, які виступали на мітингах, по радіо, телебаченню, розповсюджували відозви, давали інтерв'ю засобам масової інформації. Рупором передз'їздівських акцій стала газета "Deutscher Німецький Kanal", на сторінках якої публікувалися проекти рішень, документи з питань підготовки з'їзду тощо [8]. У ході проведення широкомасштабної демократичної передвиборчої кампанії на арені етнонаціонального руху з' явилося чимало нових лідерів, які керувалися патріотичним устремлінням допомогти своїм співгромадянам налагодити гідне життя. Під час підготовки до з'їзду у "Відергебурт" сформувались нові регіональні осередки в Рівному, Вінниці, Кіровограді, Лисичанську, Білій Церкві [9].
Отже, протягом 1991-1996 рр. в незалежній Українській державі були створені необхідні передумови для вирішення назрілих етнонаціональних проблем та згуртування багатоетнічного суспільства навколо ідеї розбудови молодої демократичної держави. За цих обставин німцям України, по суті, із чистого аркуша довелося розпочинати процес свого національного відродження та шукати нові ефективні форми самоорганізації. У першій половині 90-х років цю функцію виконувало об'єднання "Відергебурт", якому вдалося провести велику плідну роботу, спрямовану на вирішення багатьох проблем. Фактично це була єдина громадська організація, яка реально піклувалася про долю німців України і виступала ініціатором створення в їхніх інтересах нових, активніших представницьких органів. Спектр проблем, які розв'язувалися незалежною Українською державою у цій сфері, дозволяє говорити про характер і спрямованість її національної політики в цілому відповідно до нових історичних умов, у яких жило й діяло українське суспільство протягом останнього десятиріччя ХХ століття.
Джерела та література
Крижанівський Б., Прейгер Д. Heimkehr - повернення на Батьківщину // Вісник Академії наук України.
1992. - № 12; Зінич В. Проблеми депортованих народів. Повернення німців в Україну //
Український географічний журнал. - 1998. - № 4.
Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. Римаренка. - К., 1996.
Поточний архів ВТН "Відергебурт". 1989 // Установча конференція Товариства.
История российских немцев в документах (1763-1992 гг.) Составители Ауман В.А., Чеботарёва В.Г.
М., 1993.
Концепція Програми етносоціального відродження і розвитку німецької меншини в Україні.
Преамбула // Deutscher Німецький Kanal. - 1996. - Листопад. - № 44/45.
Поточний архів ВТН "Відергебурт". 1996 // Документи оргкомітету з підготовки І з'їзду німців України.
1996.
Положення про вибори делегатів на І з'їзд німців України // Deutscher Німецький Kanal. - 1996. -
Червень. - № 7.
Deutscher Німецький Kanal. - 1996. - Червень. - № 8.
Там само. - 1996. - Жовтень. - № 10.