етнічних німців встановлювалась вища ніж для інших верств населення четверта категорія постачання, відкривались спеціальні торговельні пункти. Декому навіть дозволяли користуватися магазинами, що обслуговували імперських німців. Рейхскомісаріат піклувався також про забезпечення продовольством лікарень, будинків для осіб похилого віку і дитячих садків для фольксдойче. Слід відзначити, що згадані спецмагазини забезпечувались товарами досить щедро. На їхніх полицях постійно бували жири, яйця, м' ясо, риба, овочі, фрукти, мед, кава в зернах, шоколад тощо.
У розпорядженні рейхскомісара України від 22 вересня 1942 р. зазначалося: "Фюрер бажає, щоб питання, пов'язані з фольксдойче, розглядалися насамперед як проблема політична, пов' язана з питанням раси, а не тільки як проблема господарська. Рейхскомісар, виходячи з цього, наказав, щоб під час заготівлі та розподілу продуктів перевага надавалася фольксдойче. Враховуючи наявні запаси врожаю, після того, як частина його буде використана на потреби фронту й Вітчизни, слід і надалі поліпшувати матеріальне становище фольксдойче" [5.-Ф.3206.-Оп.1.- Спр.46.-Арк.160].
Проявлялась увага до забезпечення етнічних німців товарами побутового призначення, одягом та взуттям. Цими справами займався головний робочий відділ ІХ "Соціальне забезпечення" Земельного правління Україна НСДАП. Майже на всій території Німеччини ним організовувались акції допомоги українським німцям. Крім того, одяг та інші речі надходили з різних регіонів окупованої Європи: Франції, Бельгії, Польщі. Як правило, це було майно репресованих мешканців названих країн. Відкривались майстерні, де перешивали старі речі. Однак вжиті заходи не вирішили проблему забезпечення фольксдойче достатньою кількістю необхідних речей. Траплялись випадки спекуляції майном як з боку фірм, що його постачали, так і тих, які його розподіляли, нерідко товари були низької якості.
На етнічних німців поширювалась особлива система оподаткування. Відповідно до розпорядження "Про податкові пільги для фольксдойче в областях Рейхскомісаріату Україна" вони звільнялись від сплати прибуткового податку. Пільговими були й умови оподаткування продукції домашнього господарства - м' яса, яєць, молока, овочів.
Спеціальним пунктом постанови "Про порядок регулювання умов праці і оплати промислових робітників" від 1 грудня 1941 р. для них передбачалися переваги при працевлаштуванні, нормуванні робочого часу та визначенні розмірів платні.
Слід підкреслити, що надання привілеїв фольксдойче лише в останню чергу мало на меті поліпшення їхнього правового та матеріального становища. Передусім йшлося про те, щоб підпорядкувати етнічних німців нацистському впливу, протиставити їх українському населенню, посварити з ним. Крім того, пільги та привілеї надавалися німцям лише за фактом їхнього етнічного походження, а не обов'язково за заслуги перед окупантами, як це робилося щодо представників інших народів.
Особливу роль етнічні німці мали відіграти в аграрному секторі. Запроваджуючи нові форми господарювання в українському селі, фашисти віддавали перевагу одноосібному веденню господарства й намагалися створити прошарок більш-менш заможних селян, відданих новій владі. Значна частина колгоспно- радгоспного майна передавалася фольксдойче. У директиві гауляйтера Е. Коха "Про відновлення майнового стану фольксдойче в Рейхскомісаріаті Україна" зазначалося: "Більшовизм систематично винищував селянське господарство та ремісничу старанність, притаманну фольксдойче. Німецьке управління вважає своїм обов'язком відшкодування завданих збитків." [5.-Ф.3206.-Оп.6.-Спр.272.-Арк.8].
Окупаційні власті сприяли розвитку німецьких господарств, підвищенню їхньої продуктивності. Нерідко це робилося за рахунок корінного населення. Були випадки, коли господарства німців зміцнювались шляхом руйнації господарств українських селян. Свідомо вдаючись до дій, які мали на меті протиставити етнічних німців решті населення, фашисти дозволяли їм, наприклад, обміняти корову з низьким удоєм на більш продуктивну в господарстві українця. Для захисту від "ворожих проявів" з боку місцевих жителів фольксдойче створювали загони самооборони.
На етнічних німців поширювався військовий обов'язок перед рейхом. Як зазначають дослідники М. Коваль і П. Медведок, на кінець 1941 р. на острові
Хортиця у Вермахт було мобілізовано близько 1 500 фольксдойче, в районі Великого Токмака з їх числа був сформований кавалерійський полк СС. Дані про загальну кількість таких мобілізованих відсутні, однак є всі підстави вважати, що подібні акції відповідно до місцевої специфіки проводилась і в інших регіонах України [2.-C.23].
З особливою ретельністю гітлерівці ставились до надання німцям України німецького громадянства. Тривалий час вважалося, що поширення на них цього права є передчасним. Щоб не допустити отримання німецького громадянства особами неарійського походження, застосовувалась жорстка система відбору. Фашисти вважали, що під час безладдя перших місяців війни з'явилося багато тих, хто безпідставно зарахував себе до фольксдойче. З огляду на це була введена постанова "Про відповідальність фольксдойче за спаплюження чистоти раси". У ній говорилося, що "особи німецького походження, які проживають в окупованих східних областях і мали радянське громадянство, на цей час розглядаються як особи без громадянства". Разом з тим, наголошувалося далі в документі, "окуповані східні області не розглядаються як іноземні території щодо дії німецького карного права через відсутність там власного карного права... Таким чином, особи без громадянства - німці за походженням, які мешкають в окупованих східних областях, підпадають під дію закону про захист чистоти раси" [2.-C.18-19].
Наступним кроком у справі визнання фольксдойче стало прийняття їх до "німецької співдружності". Здійснювався цей процес відповідно до розпорядження рейхсміністра окупованих східних областей від 19 лютого 1942 р. та його ж наказу з питань зміцнення німецької нації від 8 вересня 1942 р. Гауляйтер Рейхскомісаріату Україна Е. Кох 15 вересня 1942 р. видав спеціальну постанову, у якій проголошувалось: "Фольксдойче, які проживають у Рейхскомісаріаті, відповідно до Положення про списки