згортання політики коренізації. Все це супроводжувалось активізацією репресивних заходів режиму. Тому стає зрозумілим прагнення комуністичної верхівки використати час перебування молодого покоління на строковій (кадровій) чи тимчасовій (територіальній) військовій службі для опанування його психіки через "промивання" мозків та формування вигідних режиму ідеологічних стереотипів та настанов.
Такі пріоритети радянського військового життя обумовлювали неможливість наслідування та збереження досягнень козацької військової спадщини. Це, в першу чергу, стосується козацького бойового мистецтва, що постало у родовому козацькому середовищі на засадах примату військової справи у повсякденному житті військової громади. Основним виявом цього мистецтва було володіння профільною холодною зброєю, що впродовж всього життя постійно відточувалось, і мінімальний (обов'язковий для всіх козаків) рівень якого чітко фіксувався та зберігався козацькими військовими формуваннями за належної підтримки і санкціонування державою.
Незважаючи на те, що червоні кіннотники в обов'язковому порядку оволодівали основними прийомами бою холодною зброєю (4 удари та відбиви шашкою, 5 уколів і ударів та відбивки пікою) [27; 28], що були притаманні і козацькому бойовому мистецтву, вести мову про збереження цього мистецтва чи витворення чогось подібного немає підстав. По-перше, часу на відпрацювання цих прийомів виділялось замало, і після проходження короткочасного військового навчання у кадрових чи територіальних формуваннях потреб та умов постійно зберігати та вдосконалювати ці вміння не існувало. По-друге, не вистачало родового військово-козацького середовища, де б постійною була потреба належним чином підтверджувати свій бойовий хист і завдяки цьому зберігати авторитет та повагу. До цього ж слід додати і відповідну втрату родової військової спадщини, що мала формотворчий зміст не лише для суспільної організації та її військової націленості, але й на збереження певних особливостей мистецтва індивідуального бою.
Отже, в умовах ліквідації козацького військового стану і відповідних засад його військового та бойового мистецтва відбувається руйнація козацької військової спадщини. Червона кіннота не мала підстав наслідувати та зберігати ці надбання, залучення ж до кавалерійських частин нащадків козацьких родів лише уповільнювало руйнівні процеси у цій царині.
Таким чином, незважаючи на формальне використання окремих складових козацької військової спадщини, рівень підготовки червоного кавалериста був низьким і поступався козацькому за всіма ознаками. В умовах руйнування козацького стану зазнало руйнації і відповідне бойове мистецтво, котре не можливо було зберегти серед червоної кінноти. Домінування ідеологічного догматизму в СРСР, відбилось у 30-ті роки і на бойовій підготовці кінноти та цілої Червоної армії, бо головну увагу було приділено не військово-профільному вишколу, а насадженню комуністично- радянської свідомості серед молодого покоління. Такий стан речей вочевидь позначився і на низькій боєздатності Червоної армії на початку Другої світової війни.
Джерела та література
Доценко О. Зимовий похід. - Варшава, 1935.
Капустянський М. Похід українських Армій на Київ-Одесу в 1919 р. - Мюнхен, 1946. - Кн. I.
Левченко С. Переможний бій окремої кінної дивізії під містечком Снитків 10 листопада 1920 р. // За Державність. - № 10.
Монкевич Б. Чорні запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних запорожців. - Львів, 1929.
Петрів В. Військово-історичні праці. Спомини. - К., 2002.
Елисеев Ф. Казаки на Кавказском фронте 1914-1917. - М., 2001.
Краснов П. Всевеликое войско Донское // Белое дело. Дон и добровольческая армия. - М., 1992.
Дубинский И., Шевчук Г. Червоное казачество. - К., 1987.
Патяк А. Червоні козаки. - Харків, 1932.
Радин А. Советские конники. - Ростов-на-Дону, 1938.
Гриневич В. Військове будівництво в Радянській Україні (кінець 30-х - 80-ті роки ХХ ст.) // Історія українського війська. 1917-1995. - Львів, 1996.
Гриневич Л. Військове будівництво в Радянській Україні (1917 - початок 30-х років ХХ ст.) / Історія українського війська. 1917-1995. - Львів, 1996.
Матвеев О. Военное дело // Очерки традиционной культуры казачеств России. - Москва; Краснодар, 2002. - Т. 1.
Соклаков А. Комплектование казачьих формирований и порядок службы казаков Российской империи в XIX - начале ХХ в.: Автореф. дисс... канд. истор. наук. - М., 2004.
Задунайський В. Використання козацьких військових традицій у легіоні "Українські Січові Стрільці" // Наука. Релігія. Суспільство. (Донецький державний інститут штучного інтелекту). - 2003. - № 1.
Задунайський В. Вплив козацьких військових традицій на становлення Збройних Сил Української Держави Гетьмана П.Скоропадського // Історичні і політологічні дослідження (історичного факультету Донецького національного університету). - 2003. - № 3/4.
Задунайський В. Рангово-посадова система та її позначення на військовій уніформі Українських Збройних Сил (1917-1920 рр.): поєднання історичної козацької спадщини з новітніми впливами німецької та австро-угорської систем // Материалы международной научной конференции "Немцы Приазовья и Причерноморья: история и современность". - Донецк, 2003.
Отечественное холодное оружие. - М., 1978.
Строевой устав конницы РККА. - М., 1933.
Державний архів Ростовської області. - Ф. 706. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 4.
Державний архів Краснодарського краю (ДАКК).
Ворошиловский кавалерист. - М., 1936.
Устав о воинской повинности. - СПб., 1915.
Наставление для ведения занятий с казаками в учебных сборах // Собрание узаконений и распоряжений правительства. - СПб., 1911. - От. 1.
Руководство по боевой подготовке Конницы РККА. - М., 1930.
Устав о воинской повинности. - СПб., 1915.
Боевой устав Конницы РККА. - М.; Л., 1928.
Курс полковых школ конницы РККА. - М.; Л., 1927