О. Ю. Жиряков

ПОСАДОВО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕТОД ТА ГІПОТЕЗА "КОМАНДИРІВ МИРНОГО ЧАСУ" ЯК ІНСТРУМЕНТИ ВИВЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЕЛІТИ

На нинішньому етапі дослідниками різних напрямків активно розробляється й уводиться в науковий оборот значна кількість нових гіпотез, присвячених проблемам Другої Світової війни. Для перевірки своєї істинності вони мають потребу в обговоренні широким колом істориків у ході наукової дискусії. Тому вивчення гіпотези "командирів мирного часу" висунутої у імперському напрямі пострадянської історіографії Другої Світової війни та викладення її основних положень є актуальним.

Метою даної статті є аналіз гіпотези "командирів мирного часу", яка є однієї з основних гіпотез, що використовуються в імперському напрямі при розгляді проблеми кваліфікаційного рівня військової еліти Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА).

Для досягнення поставленої мети ставляться наступні задачі: розглянути її ґенезу, установити й розкрити її ключові положення та алгоритм використання тісно пов'язаного з нею посадово- функціонального методу.

При розгляді проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА варто виділити дві основні лінії вивчення проблеми в імперському напрямі. Умовно їх можна назвати класичною і модерністською.

Класична лінія дослідження проблеми традиційно пов'язана саме з вивченням питання про вплив репресій 1937-1938 рр. на кваліфікаційний рівень кадрів РСЧА. У межах цієї лінії застосовуються традиційні методи досліджень. Також у колі класичної лінії була проведена критика попередніх гіпотез, присвячених цій проблемі в ліберальній історіографії, і розроблена нова гіпотеза причин репресій, що спирається на фактографічний матеріал політичної історії. Серед дослідників класичної лінії виділяються такі вчені як О. Колпакіді, О. Прудникова, Р. Баландін, І. Пихалов, С. Миронов, Ю. Мухін.

Модерністська лінія проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА різко зміщує акцент у розгляді проблеми з вивчення впливу репресій 1937-1938 рр. на кваліфікаційний рівень кадрів РСЧА, на вивчення власне кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА. Тут уперше ставиться питання про переважне використання при вивченні цієї проблеми нового посадово-функціонального методу.

Серед дослідників модерністської лінії виділяється насамперед Ю. Мухін, також займалися розглядом цього питання О. Широкорад і О. Ісаєв.

Перші розробки авторів імперського напряму в межах модерністської лінії належать ще до 2003 року. Але чітка постановка проблеми була здійснена О. Широкорадом лише в 2005 році, у праці "Битва за Крим. 1941-1944". Дослідник вважає, що події 1941 року стали справжньою катастрофою для СРСР.

О. Широкорад упевнений, що в межах традиційного для ліберальної історіографії підходу до вивчення причин катастрофи 1941 року отримати достовірний результат неможливо. Дослідник стверджує: "Виникає природне питання .... Як могли "дурень" Сталін і "терорист" Берія, який тільки всім загрожував і всім заважав, евакуювати промисловість на Урал і до Сибіру і налагодити там небачене в історії виробництво військової техніки? На жаль, не сходяться кінці з кінцями у наших горе-істориків" [7, с.49]. О. Широкорад указує, що при розслідуванні причин будь-якої катастрофи "зразу ж називають дві основні причини - відмова техніки і людський чинник" [7, с.49]. Дослідник вважає, що технічний чинник в причинах катастрофи 1941 року посідав другорядне місце: "ніхто не сперечається, що в технічному оснащенні Червоної Армії і Флоту було повно вад, і про багато з них говориться в цій книзі. Але загалом і в цілому в ході Великої Вітчизняної війни в якісному відношенні наша військова техніка не поступалася супротивнику, а в чисельному відношенні набагато перевершувала її" [7, с.49].

Учений наполягає: "Ми ніколи не зрозуміємо причин поразок в 1941-1942 роках, якщо як і раніше не чіпатимемо двох "священних корів" - генералітет і рядовий особовий склад" [7, с.49]. Саме з вивченням цих двох питань і пов'язані дослідження в межах модерністської лінії.

В листопаді 2003 року вийшла праця Ю. Мухіна "Вбивство Сталіна і Берія". її можна вважати першим дослідженням модерністської лінії імперського напряму, де не лише ставиться проблема, але і робиться спроба її розв'язання.

Ця праця носить багато в чому революційний підхід до проблем вітчизняної історії. Проте бачиться, що для вивчення проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА найбільший інтерес має така теоретична розробка Ю. Мухіна, як гіпотеза "командирів мирного часу".

Ю. Мухін не заперечує гіпотезу "подвійної змови", яка була розроблена О. Колпакіді та О. Прудниковою у межах класичної лінії. Проте, визнаючи, що частиною "бюрократичної революції" була змова військових, Ю. Мухін зосереджується на теоретичній розробці іншої проблеми - кваліфікаційного рівня кадрового офіцерства.

Перші свої висновки він сформулював у підрозділі "Генерали мирного часу" п'ятого розділу дослідження "Вбивство Сталіна і Бе- рія". Тут ще простежується зв'язок із загальноприйнятою проблематикою. Зокрема, розглядаючи причини, чому ж талановиті воєначальники не займали в довоєнний час тих високих постів, які вони посіли в роки війни, Ю. Мухін на перше місце ставить таку причину: "Коли під прапором троцькізму в армії зріла змова горлохватів і посередностей, то вони багато років висували на високі посади і представляли до нагород "своїх" [6, с.244].

Іншою причиною Ю. Мухін вважає те, що "талановитий професіонал не схильний боротися за начальницькі крісла - йому не дозволяє гордість, він чекає, коли його помітять. Окрім цього, він не страждає комплексом неповноцінності, а задоволення знаходить у творчих пошуках на тій посаді, яку займає, адже будь-яка посада дає простір для творчості. Зате тупу посередність штовхає вгору комплекс неповноцінності, їй дуже хочеться всім