Саме те, що значні матеріальні блага надаються кадровим офіцерам суспільством у кредит, стимулює, на думку Ю. Мухіна, значне надходження в армію мирного часу людей, зацікавлених, насамперед, у матеріальних благах. Подібна людина, стверджує дослідник, "йде заробляти гроші в казарму і теж незабаром стає фахівцем з отримання доходів від військової служби, а оскільки ці доходи в армії залежать від посади і звання, то вона стає фахівцем з отримання посад і звань, тобто вона уміє робити те, що подобається начальству, що дає ці самі посади і звання. А чи потрібні такі фахівці суспільству? Адже якщо почнеться війна, то користь від таких фахівців мізерна - на війні потрібно вміти убивати ворога, а не вислужувати оклади" [4, с.278]. Тому для армії мирного часу є типовим те, що чим вищою є посада, тим більше на ній подібних людей. Так, підрахував дослідник, із довоєнного радянського вищого генералітету, придатними для війни виявилися 18 %. [5, с.427].

Ю. Мухін задається питанням, чи є це специфічним для РСЧА, чи це загальне явище для армії мирного часу. Дослідник приходить до висновку: "Боюся, що ми ще і не з найгірших. Те, як німці розігнали польську армію, як розгромили французьку і як три роки ганяли англосаксів, дозволяє думати, що в решті країн стан з офіцерством був ще гіршим" [4, с.280]. У своїй праці 2007 року "Якби не генерали! Проблеми військового стану", розглянувши фактографічний матеріал по армії США в період 1935-1945 рр., дослідник вказує, що із довоєнного вищого генералітету США, придатними для війни виявилися 14 % [5, с.424]. Тому Ю. Мухін приходить до висновку, що це явище типове.

Наступним типовим явищем армії мирного часу дослідник вважає інтелектуальне розслаблення. Ю.Мухін зауважує, що інтелектуальне розслаблення пояснюється "певною інтелектуальною легкістю армійської служби без війни: раз немає Справи, то над нею не треба і голову сушити - живи за статутом і наказами начальників і горя знати не будеш. ... Отже, як не крути, а мирне армійське життя за статутами і вказівками начальників з погляду доходів в армії є "найрозумнішим" [4, с.353-354].

Як наслідок, в армії мирного часу розумні люди самій "армії ... не потрібні - ось у чому трагедія! За відсутності Справи в мирний час на посаді в своєму окрузі командувач округом може рекомендувати родичів і знайомих, холуїв і підлабузників: статути вони визубрять, академії закінчать, а їх ідіотизм без Справи розпізнати дуже важко. ... А під час війни ідіот згубить цю дивізію, а її втрата згубить і фронт з його командувачем. Тут уже стає не до блату, ось тут уже починають шукати розумних, та і дурні розумнішають, якщо встигають" [4, с.354].

Найстрашнішим дослідник вважає те, що "розпізнати дурня в мирний час буває дуже не просто, а сам дурень може цілком серйозно вважати себе полководцем (приклад - маршал Жуков). Формальних підстав відмовити дурневі в командуванні може і не виявитися, і тоді під час війни неминучі втрати" [4, с.354].

Наступною за важливістю якістю для офіцерів Ю. Мухін вважає сміливість. Дослідник указує, що сміливість - "це здатність прийняти ризиковане рішення, тобто рішення, виконання якого невідомо чим закінчиться" [4, с.326]. Вчений зауважує, що "людина боїться свого рішення, коли не здатна уявити, що за ним послідкує. А таку здатність дає добре знання своєї Справи і, головним чином, досвід. Але досвід у прийнятті ризикованих рішень - це прийняття і прийняття таких рішень, а для цього знову-таки потрібна сміливість. Не приймаючи рішень, не наберешся досвіду їх приймати. Тут замкнуте коло, яке розірвати можна тільки сміливістю" [4, с.327].

Ю. Мухін вважає, що саме сміливість була найслабшим місцем командного складу РСЧА. Дослідник пише, що відсутність досвіду в ухваленні рішень мала найнегативніші наслідки для радянською офіцерства, особливо це стосується його сміливості. Не маючи досвіду боїв і не думаючи про них до війни, радянські офіцери з початком битв опинилися не здатні приймати власних рішень. І єдиним способом для маси офіцерства було "або наполегливе ухилення від прийняття рішень, або тупе виконання наказу вищестоящого командира" [4, с.332].

Нарешті, останньою важливою якістю для офіцерів Ю. Мухін вважає хоробрість. Хоробрість - це "здатність оволодіти своїм інстинктом самозбереження, затиснути страх у кулаці і діяти без паніки в умовах, коли тебе щомиті можуть убити" [4, с.326].

Отже, бачимо, що вивчення питання про кадровий склад РСЧА переведене до іншої площини. У радянській і ліберальній історіографії пропонувалося розглядати цю проблему вивченням питань, винна чи не винна група М. Тухачевського, скільки офіцерів було піддано репресіям і наявності формальної військової освіти. Класична лінія імперського напряму також зосередилася на вивченні цих питань.

У модерністській лінії пріоритетними стають питання про якісний склад РСЧА. Для цього треба встановити кількість осіб, зайнятих своїм матеріальним благополуччям, некомпетентних, нерішучих, боягузів. Особливу складність являє собою розробка методів, які можуть