М. О. Носик

НАРКОМАТ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОЇ ІНСПЕКЦІЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНА КОНТРОЛЬНА КОМІСІЯ КП(Б)У - ОРГАНИ КОНТРОЛЮ ПРАВЛЯЧОЇ ВЕРХІВКИ СРСР НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (1920-І РОКИ)

Актуальним на сьогодні залишається питання про роль та місце органів партійного і державного контролю в системі радянського, а потім і сталінського тоталітарного режиму, в тогочасних вищих радянських владних структурах (ЦКК КП(б)У НК РСІ).

Як відомо, органи партійно-державного контролю діяли на теренах України та постійно захищали інтереси вищого керівництва Комуністичної партії, яке намагалося зосередити в своїх руках контроль за політичною, соціально-економічною та культурною сферами життя суспільства Радянського Союзу.

Але не можливо досліджувати історичні особливості становлення та функціонування контрольно-ревізійних органів, не висвітливши перш за все політико-адміністративні особливості становища України у 1920 - поч. 1930-х рр.

Слід зауважити, що починаючи ще з початку 1923 р., після того як був заключний договір про утворення СРСР, Українська СРР стала фактично складовою частиною унітарної, єдиної держави - Союзу РСР, і лише номінально (тобто юридично, згідно союзних домовленостей), Українська СРР вважалася незалежним суб'єктом в складі СРСР (мала право на проведення самостійної внутрішньої та зовнішньої політики).

Виходячи з цього слід зауважити, що лише номінально УСРР мала власні органи державного управління (верховний орган влади - Всеукраїнський з'їзд Рад, що обирав вищий законодавчій орган - Верховну Раду УСРР; вищий орган виконавчої влади - Рада народних комісарів УСРР та вищий орган судової влади - Верховний Суд УСРР). Але фактично ж всіма сферами суспільно-політичного життя в СРСР, а отже, як ми зрозуміли, і на території Української СРР, керувала Комуністична партія (РКП(б), а потім ВКП(б)), територіальним представницьким органом якої в Україні була КП(б)У. Компартія робила призначення на всі головні посади до всіх трьох гілок влади, таким чином зосередивши в своїх руках всю повноту влади як в СРСР, так і в Україні.

На поч. 1920-х рр. в Україні панувала економічна криза, повна розруха та децентралізація промисловості, повністю було зруйновано сільське господарство.

З метою подолання кризи та початку відбудови народного господарства, згідно рішень Х-го з'їзду РКП(б) 192і р., було оголошено про реорганізацію Наркомату Державного контролю на Наркомат Робітничо-селянської інспекції (НК РСІ). Також було створено орган партійного контролю - Центральну контрольну комісію Компартії (ЦКК).

Після реформування НК ДК (Наркомату Держконтролю) на НК РСІ (Наркомат Робітничо-селянського контролю) надзвичайно сильно зросла роль робітників та селян в органах державного контролю УСРР, що призвело до зближення даних органів з профспілковими організаціями та безпосереднім виробництвом. Доля професійних експертів у структурах НК РСІ значно знизилась відразу ж після проведення реорганізаційної реформи.

Одночасно складовою вище наведеного реформування стало й те, що до НК РСІ УСРР були включені всі без виключення відомчі інспекції та органи контролю та ревізії галузевого та регіонального характеру.

Центральний апарат реорганізованого Наркомату РСІ у 1920 р. складався з наступних структурних підрозділів: колегія, інспекція загального та спеціального призначення, відділи [1, с.52].

До інспекції загального призначення належали: Технопромис- лова, Продовольча та Сільськогосподарська, Охорони праці та народного здоров'я, Просвітництва та пропаганди, Центральне бюро скарг та заяв з Відділом "летючих" ревізій. Окрім цього в наявності були спеціалізовані інспекції: Військово-морська, Польова та Інспекція шляхів сполучення, які були підконтрольні лише НК РСІ РСФРР [2, с.39-40].

Слід наголосити на тому, що особливістю керівних органів НК РСІ УСРР було те, що нарком та колегія РСІ обиралися ВУЦВК УСРР, але після безпосереднього узгодження з НК РСІ РСФРР.

Таким чином можна зробити висновок, що НК РСІ УСРР, до створення СРСР, мав дуже важливу особливість, яка виражалась у його "подвійній" підзвітності та підпорядкованості: центру - Москві (НК РСІ РСФРР) та центральним органам влади УСРР - ВУЦВК, хоча й номінально, тому що всі найважливіші рішення приймалися лише ЦК РКП(б), переважно особисто В.І. Леніним.

Згідно з реформою НК РСІ були створені нові контрольно- ревізійні інспекції місцевого значення. Місцеві інспекції НК РСІ мали таку структуру: РСІ областей, країв, губерній, повітів та волостей, а також районів та дільничні РСІ [3, с.19-20].

Спеціальних же інспекцій на 1920 р. у СРСР було: продовольчих - 28, шляхів сполучення - 39, зв'язку - 3, водного транспорту - 9, військово-окружних - 12, морських - 5, польових - 10. Всього їх кількість складала 78 інспекцій. Але слід зазначити, що спеціальні інспекції, хоча й діяли на території УСРР, але підпорядковувалися на пряму лише НК РСІ Радянської Росії [4, с.29-30].

31 липня 1920 року постановою ВЦВК та ВУЦВК оголошувалося федеральне об'єднання органів НК РСІ УСРР та НК РСІ РСФРР, за яким проголошувалося повне підпорядкування НК РСІ УСРР по відношенню до НК РСІ РСФРР, розпорядження та постанови останнього, завдяки чому обов'язкові для виконання українським Наркоматом РСІ. Але вже через кілька місяців завдяки VIII Всеукраїнському з'їзду Рад всі повноваження знову були повернені НК РСІ УСРР, відносини якого з НК РСІ РСФРР відтепер будувалися на основі взаємних інспекційних завдань по об'єднаним комісаріатам [5, с.11]. Таким чином, НК РСІ УСРР функціонував до 1924-1925 рр.

Також не менш важливою особливістю органів РСІ було й те, що особовий склад поділявся на декілька категорій:

делеговані члени РСІ - робітники та селяни, які обиралися робітничими та селянськими колективами для постійної та