номенклатура посад поступово і природно перетворилася в номенклатуру осіб. Тобто, складалося коло працівників, які переставлялися з однієї посади на іншу. Вони й ставали власне "резервом" керівників на посади партійних, радянських органів, інших організацій. За таких умов кадровий корпус обновлювався вкрай повільно, внаслідок чого швидкими темпами йшло його старіння. "Це як каста недоторканих, - влучно сказав на XIX всесоюзній конференції КПРС М.Ульянов: - І придумано це не сьогодні, це придумано тоді, коли багато для нас придумано було поганого. Звідси і разюча пристосовуваність, і надзвичайна непотоплюваність номенклатури, звідси і удушення всього талановитого, через те, що порівняння не на її користь [11].
Звичайно, в середовищі номенклатури зустрічалися добрі фахівці, сумлінні працівники. Та все ж вони були у помітній меншості...
До номенклатури, завдяки укоріненим в практиці анкетним методам в системі добору керівників, в більшості своїй й потрапляли безініціативні, професійно слабкі і малоздібні фахівці. Вони трималися в номенклатурі через підтримку і заступництво вищестоящих інстанцій. Щодо цього цікавими для розмірковування є дані про наявність вищої освіти серед компартійних і радянських управлінців. Так, в 1946 р. вищу освіту мали: секретарі обкомів партії - 47 %, завідуючі відділами ОК партії - 46,7 %, секретарі МК і РК партії - 14,3 %, завідуючі відділами МК і РК партії - 14,6 %, голови міськ- і райвиконкомів - 10,1 %; в 1950 р. відповідно: 67,5, 57,3, 17,3, 15,8, 13,1 %. На березень 1954 р. віщої освіти не мали 32 % працівників номенклатури ЦК КП(б)У, в тому числі 8 % - навіть середньої освіти [8, с.86,100]. Факти надто промовисті, щоб їх коментувати!
Таким чином, республіканська партійна організація у перші повоєнні роки вже мала у своєму розпорядженні достатній кадровий потенціал. Від партійних органів, які монопольно відали кадрами, від професійної кваліфікації їх працівників, практичного досвіду, здатності освоїти нові методи роботи, освіченості взагалі і політичної зокрема, інтелектуального рівня, відповідальності, особистих рис характеру залежали якість добору керівників різного рівня, правильна їх розстановка, забезпечення їх раціонального розподілу, своєчасного пересування і заміни. Аналіз якісних характеристик тих, хто безпосередньо займався кадровою політикою, і тих, хто одноособовим рішенням визначав долю керівника, по суті, будь-якого рівня свідчить, що ці особистості за своїми діловими і моральними якостями не здатні були створити кадровий корпус управлінців який би відповідав вимогам часу з його масштабністю і складністю. Варто згадати хоча б XXVII з'їзд КПРС, трансляції першого і наступних з'їздів народних депутатів, коли суспільство було на певний час буквально паралізовано незліченими прикладами "непартійної" поведінки працівників обкомів, міськкомів, райкомів партії, радянських органів, громадських організацій. Коріння цих зловживань, злочинних дій апаратників слід шукати в 30-х, 40-х роках. Сталінські управлінці сповідуючи повну зневагу до загальнолюдської моралі і права, загальнолюдських цінностей, до людини і оточуючого її середовища, могли забезпечити в кращому випадку лише екстенсивний шлях розвитку країни, що спрацьовувало до певного часу.
Джерела та література
Очерки истории Коммунистической партии Украины. - 4-е изд., доп. - К., 1997.
Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 45. - Спр. 572.
Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 45. - Спр. 575.
Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 45. - Спр. 586.
Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 45. - Спр. 588.
Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 45. - Спр. 589.
История Коммунистической партии Советского Союза: В 6 т. - Т. 5.: Коммунистическая партия накануне и в годы Великой Отечественной войны, в период упрочения и развития социалистического общества (1938-1959 гг.). Кн. 2 (1945-1959 гг.). - М., 1980.
Горбул А.Д. Научные основы кадровой политики КПСС. - К., 1989.
Правда Украины. - 1946. - 26 августа.
Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК: В 2-х томах. - Т. 2. (1941-1976). - К., 1977.
Правда. - 1988. - 3 июня.
Радовський В.С. У зап'ястях великого яструба. анатомія одного викрадення: дослідження У 3 ч. - Львів: "Сполом", 2005. - 384 с.