У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





висновку, що при наявності багато в чому єдиних підходів до визначення статусу духовної верстви в цілому, влада разом з тим враховувала специфіку окремих груп духовенства імперії. При регулюванні статусу парафіяльного, військового, чорного духовенства брались до уваги функції, які мали виконуватись кожною з цих груп, місце останніх у планах центральної влади. Причому це місце, так само як і увага з боку Петербурга, не визначалось чисельністю представників тієї чи іншої групи. Хоча кількість військового та чорного духовенства була в багато разів меншою за чисельність духовенства парафіяльного, увага влади до перших двох груп була чималою. Військовий характер Російської імперії, мілітаризованість південноукраїнського краю обумовили опікування влади духовенством, яке задовольняло потреби особового складу збройних сил. Традиційно ж посилена увага до чорного духовенства визначалась ставленням до монастирів як до важливої ланки церковного устрою, а "вчених ченців" — як еліти духовенства, що зумовлювало необхідність підтримання корпоративності чернецтва.

Досліджуючи взаємини православної церкви і мирян І. Лиман сконцентрувався на розгляді державної регламентації функцій духовенства щодо парафіян і практики пастирської діяльності на півдні України; місіонерської діяльності і заходів проти відпадіння від офіційної церкви; релігійного виховання у світських навчальних закладах Південної України і участі у цьому православного духовенства; характеру народної релігійності, впливу на неї традиції, історичних умов, заходів офіційної церкви. На особливу увагу заслуговує такий, висновок, до якого приходить дослідник: при тому, що однією з провідних тенденцій державної політики в церковній царині впродовж останньої чверті XVIII - середини ХІХ ст. було посилення контролю та регламентації духовного життя населення з одночасним розмежуванням сфер сакрального і мирського, сила традиції, свідомий чи несвідомий опір мирян, у певному сенсі — їхній освітній рівень, так само як і освітній та культурний рівень самого духовенства, не дали можливості уніфікувати народну релігійність і зробити її тотожною чи хоча б близько наближеною до релігійності офіційної.

Сторінки: 1 2