В. Б. Молчанов

ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ ЕЛІТИ ГУБЕРНСЬКИХ ЦЕНТРІВ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В КІНЦІ ХІХ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

На порозі третього тисячоліття, коли незалежна Українська держава перебуває в стані формування ринкових відносин, особливої актуальності набуває проблема умов життя різних верств громадян. Реформування відносин власності в нашій країні призвело до значної майнової диференціації суспільства. В соціальному середовищі поступово формується середній клас. Процес його утворення є надзвичайно болючим і проблематичним.

Метою даного дослідження є ґрунтовне вивчення динаміки головних параметрів життєвого рівня міської еліти Правобережної України на початку ХХ ст. На думку автора це дасть змогу на основі історичного досвіду формувати більш прогресивну сучасну соціальну політику в нашій державі.

Світова наука, здійснюючи теоретичне обґрунтування категорії життєвого рівня накопичила значний потенціал методологій і підходів стосовно вивчення проблеми добробуту людей. Слід відмітити, що з давніх часів ця проблема непокоїла мислителів минулого. Так, ще давньогрецький мислитель Платон вводить поняття вартості наділу землі як "межі бідності" (урожай з якого може прогодувати одну людину). За його переконанням, жоден громадянин не повинен мати права утримувати у приватній власності землі більше, ніж у 4 рази від цього прийнятого мінімуму [1, с.11]. У стародавньому Китаї приділяв значну увагу цьому аспекту людського життя учень Конфуція - Сюнь-Цзи, який доводив, що добробут - це задоволення такого рівня споживання, котрий відповідає статусу людини [1, с.9].

У більш пізній період в кінці ХІХ - на початку хХ ст. відомий теоретик - засновник Кембриджської школи маржиналізму А. Маршалл - стверджував, що "термін "рівень життя" (standard of life) визначає норми діяльності, скореговані на потреби. Його підвищення розуміється як зростання свідомості, енергії та почуття власної гідності, котре веде до більшої обережності та розсудливості у витрачанні коштів, виключення витрат на таку їжу та напої, які збуджують апетит, але не додають сили, і таких занять, які приносять збиток, як фізичний, так і моральний" [2, с.108-109].

На думку цього видатного науковця, "підвищення життєвого рівня всього населення призводить до значного зростання національного дивіденду, частина якого призначається кожній категорії праці і кожному виду діяльності (trade). Зростання життєвого рівня для будь-якого одного класу праці чи одного виду діяльності підвищує його продуктивність і спричинює збільшення його винагород. Це дещо збільшує національний дивіденд і дозволяє працівникам інших категорій отримувати свою нагороду за дещо меншою ціною щодо їх продуктивності" [2, с.109].

За переконанням вченого, слід відрізняти поняття життєвого рівня від категорії рівня комфорту, які є близькими, але не тотожними за змістом. Справа в тому, що ".рівень комфорту (standard of comfort) характеризує розширення штучних потреб, переважно низьких. Підвищення рівня комфорту передбачає певне зростання життєвого рівня. Проте єдиний прямий наслідок розширення потреб полягає в тому, що воно робить людей більш нещасними, ніж раніш" [2, с.109].

Привертає увагу і теоретична спадщина засновника інституціо- нального напрямку в світовій науці, видатного американського мислителя кінця ХІХ - початку ХХ ст., якого ще за життя називали "американським Марксом" - Торстейна Веблена. У своїй праці "Теорія класу нероб" він по-новому підходить до вивчення принципів споживання і доводить, що ".нерідко трапляється так, що елемент життєвого рівня, який з'являється спочатку як марнотратний, згодом стає у розумінні споживача життєвою необхідністю". Крім того, досліджуючи грошовий рівень життя, мислитель стверджує, що людською поведінкою у сфері споживання керує ".бажання триматися на рівні загальноприйнятих вимог добропристойності в якості та кількості споживаних товарів", оскільки "рівень вимог є рухливим" [3, с.132].

Зважаючи на теоретичні висновки наших попередників, слід сказати, що життєвий рівень - соціально-економічна категорія, яка характеризує рівень задоволення фізичних, духовних та соціальних потреб людей. Він передбачає не лише задоволення потреб фізичного життя, а й тих потреб, які народжуються певними суспільними умовами, в яких люди перебувають та виховуються. Цей рівень визначається, з одного боку, ступенем розвитку самих потреб людей, з іншого - кількістю і якістю життєвих благ та послуг, які використовуються для їх задоволення. Він прямо пов'язаний з відтворенням головної виробничої сили суспільства - населення. Життєвий рівень є відображенням соціального стану суспільства і характеризується системою кількісних та якісних показників: загальним обсягом споживчих благ, реальними доходами населення, рівнем споживання продовольчих та непродовольчих товарів і послуг, розміром заробітної плати, громадських фондів споживання, умовами праці, тривалістю робочого дня та вільного часу, житловими умовами, розвитком освіти, охорони здоров'я культури та ін. Його динаміка та диференціація обумовлені ступенем розвитку виробничих сил та пануючих виробничих відносин. На життєвий рівень значний вплив справляють політика та ідеологія, а також рівень розвитку виробництва предметів споживання. Крім того, він визначається розмірами національного багатства та залежить від накопиченого особистого майна людей. Негативний вплив на рівень життя населення справляє безробіття та аграрне перенаселення [4, с.164; 5, с.238].

Загалом поняття життєвого рівня має міждисциплінарний характер, тобто як економічний, так і соціальний та історичний. Нами ж воно розглядатиметься у соціально-економічній площині з погляду історичної ретроспективи. За нашим переконанням, лише дослідження рівня життя та його тенденцій серед окремих соціальних груп в минулому, постійне порівняння історичних даних між собою і з сучасністю та аналіз наслідків окремих урядових рішень в соціально-економічній сфері дасть змогу більш