У зв'язку з соціально-економічними зрушеннями, спричиненими промисловим переворотом та реформою 1861 р., істотно зросла кількість представників правоохоронних органів влади та поглибилась їх спеціалізація. Так, у м. Києві з 1873 р. почала функціонувати розшукова поліція. її начальник одночасно обіймав посаду другого помічника київського поліцмейстера (за що мав надбавку в обсязі 600 руб. на рік). Одночасно було затверджено і штат розшукової поліції, до складу якої входили помічник начальника з річним утриманням в 1020 руб.; 7 "сыщиков" (дозволялося приймати жінок) з окладом (у 3 - по 540 руб. і у 4 - по 360 руб. на рік) та 8 городових з надбавкою до їх річного утримання 576 руб. Значною статтею витрат за цим штатом були екстрені видатки, які становили близько 2000 руб. на рік. Загалом державній казні річне утримання київської розшукової поліції обходилося в 7256 руб. [20, с.96].

За даними ЦДІАУК на початку ХХ ст. в м. Києві серед поліцейських чиновників найвищу заробітну плату отримував поліцмейстер [21, арк.7]. Досить істотний рівень грошового утримання був у секретаря, пристава та столоначальника [21, арк.7]. Утримання поліції у м. Житомирі було таким. Городові залежно від вислуги років отримували від 20 до 25 руб. на місяць [22, арк.45; 23, арк.2,3; 24, арк.7]. Крім того, поліцейським чинам видавались квартирні гроші, які мали йти на утримання їх житла. Так, квартирних грошей щомісяця отримували: помічник поліцмейстера - 26,16 руб.; помічник пристава та городові - 12,5 руб.[22, арк.9]. Найбільше квартирних грошей отримували судові слідчі. У 1900 р. "Волынь" повідомляла про збільшення їх квартирного довольства з 210 до 500 руб. на рік [25, с.2].

Крім цих виплат службовці поліції отримували безкоштовно казенне сукно на поліцейську форму, а також безкоштовно лікувались за рахунок міської управи.

Дещо нижчою була заробітна плата у житомирських пожежників, яка складала від 15 до 25 руб. на місяць. За знайденими документами бачимо, що серед пожежників була значна диференціація в оплаті праці залежно від вислуги років. Крім грошового утримання пожежникам видавався казенний одяг. Спочатку це були суконні тужурки, а згодом кожушки. Як поліцейським, так і пожежникам лікування в міській лікарні оплачувала міська управа [26, арк.44,57,60]. Аналогічним було утримання і київських пожежників. Преса про це повідомляла, що губернатором подано на розгляд Думи новий проект збільшення штату міської пожежної команди (розмір окладів становив від 8 до 20 руб.) пропонуючи збільшити відповідно з 15 до 25 руб. [27, с.2].

Невід'ємною складовою міського населення Правобережної України були військові. Справа в тому, що як в губернських центрах, так і в інших населених пунктах дислокувалось чимало різних частин царської армії. Особовий склад цих частин, так чи інакше, брав участь у загальному громадсько-політичному та економічному житті суспільства. Відповідно, на думку автора, варто дослідити грошове утримання військових царської армії, оскільки воно істотно впливало на показники загального життєвого рівня міського населення, адже їх грошові доходи відбивають ступінь споживання ними різноманітних товарів та послуг. Крім того, військові, витрачаючи гроші, спонукали економіку до зростання в тому регіоні, де дислокувались їхні частини. Цим вони, фактично, створювали додаткові робочі місця для цивільних громадян. Досліджуючи грошове утримання військових царської армії, перш за все, необхідно зазначити, що особовий склад за рівнем отримуваної плати поділявся на дві частини. Перша - це грошове утримання офіцерського складу армії, а друга - заробітна плата чинів строкової та понадстрокової служби. Загалом грошове утримання офіцерів та чинів військового духовенства мало значний діапазон. Крім того, посилене утримання призначалось в окремих округах, в академіях, офіцерських школах тощо. Штабним офіцерам гроші відпускались з розрахунком, щоб загальна сума утримання не перевищувала у полковників 2520 руб., підполковників 2400 руб. на рік, отже, це було стимулом для служби в польових військах, а не в штабі. Підтвердженням цього було те, що гвардії капітани, штабс-капітани та поручики мали грошове утримання на один порядок вище. Особливістю грошового утримання військового духовенства була додаткова платня до грошового утримання на одну чверть заробітної плати за десять і двадцять років вислуги.

Крім основної платні офіцерський склад отримував ряд таких доплат: при переведенні на нове місце служби та при відрядженнях офіцерам видавались прогонні гроші для наймання коня; столові гроші та ін. Добробут працівників військових госпіталів та санітарних частин значною мірою відбивав тенденції динаміки загального життєвого рівня міського населення Правобережної України [28, с.1]. У лікарів посилена платня призначалась в окремих округах та клініках для нервово- та душевнохворих. В цілому, діапазон їх зарплати був досить значним. Він складав від 720 руб. на рік у молодших лікарів, які мали вислуги до 4 років, до 1200 руб. на рік старших корпусних лікарів. Аналогічними розмірами характеризуються і виплати лікарям столових грошей. Дещо складнішою була система виплати додаткових грошей, яка