звітно-виборчих конференцій та скликання чергового з'їзду", "Про організацію навчання активу" та "Про скликання наради депутатів місцевих рад членів партії" приймаються Полтви- конкомами та Політрадами партій що НДП, що СДПУ(О) [13;14]. Різниця лише в даті прийняття документу. Спільне ж - ні членами першої, ні другої вони не виконувались. Втім, характер питань, що хвилюють в міжвиборчий період керівництво даних об'єднань, нічим не відрізняється від питань, котрі обговорювались в часи УРСР та існування КПРС [15, с.207-214]. З тією ж віддачею та формалізмом.
Прийнявши за основу радянсько-компартійний стиль життя ці організації отримали в підсумку той же фінал - політика подвійних стандартів. Так НДП в жовті 1999 р. декларувала власну чисельність в 72131, а на кінець ІІІ кварталу 2000 р. - І02868 членів партії, або 142 % росту партійних лав [16]. Пізніше СДПУ(О) оголошує власну чисельність понад 400 тисяч осіб [17, с.18], ПРУ взагалі почала діяльність в 2002 р. з декларування чисельності організації в 400 тис., а в 2003 р. на V з'їзді заявила вже 560 тисяч членів партії [18]. Але все це, в своїй масі, лише пусті заяви. За даними тих же щорічних статистичних звітів СДПУ(О) в період з 1997 р. по 2005 р. [17, с.18; 19, с.16], при загальному рості партійних лав в 40 раз на 2005 рік з неї мало б вийти понад 300 тис. осіб. Тобто фактична чисельність СДПУ(О) повинна дорівнювати не 407 тис., а 40-50 тисячам, що є на декілька порядків менше. Стосовно ж ПРУ, то в 1998 р. вона мала 10-20 тис. членів партії, а в 2003 р., як ми зазначали, 560 тис. Тобто вказані партії мали настільки високі темпи росту лав, що це дає нам підстави до сумніву щодо реальності даних процесів.
Не забували ці політичні організації і про роботу з молоддю. Всі вони мали "стратегічних партнерів", насправді ж сателітів. НДП - Народно-демократичну Лігу молоді (НДЛМ), СДПУ(О) - Українську соціал-демократичну молодь (УСДМ), Соціалістичний Конгрес молоді (СКМ), Соціал-демократичний молодіжний альянс України (СДМАУ), ПРУ - Союз молоді регіонів (СМР), а під час виборів 2004 р. про підтримку В. Януковича заявило з півсотні молодіжок. Втім, як і їх попередник та аналог ВЛКСМ, такі організації займались радше бурхливою імітацією діяльності заради освоєння бюджетних коштів через структури Мінсімї та молоді. Останнє зробило можливим створення підконтрольного державі, а тому і "партіям влади" об'єднання УНКМО. Домінування його було закріплене на законодавчому рівні з прийняттям 1 грудня 1998 р Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації". Ним, зокрема, УНКМО визначалась як "спілка, що об'єднує більшість легалізованих всеукраїнських молодіжних та дитячих організацій, а також обласних, Автономної Республіки Крим, київських та севастопольських міських об'єднань молодіжних та дитячих громадських організацій". Тому підкреслювалось, що "молодіжний рух в Україні координується Українським національним комітетом молодіжних організацій" [20]. Як відомо, ці та низка інших положень дали можливість СДПУ(О) та ПРУ взяти під контроль молодіжний рух в країні. Але не це стало фатальним для молодіжного руху. Створення УНКМО та боротьба навколо нього перетворила молодіжний рух в Україні на групи споживачів фінансових коштів, що надавались на молодіжну політику. Тому більшість молодіжних програм цього періоду носили формальний характер.
Події 2004-2005 рр. кардинально змінили розклад політичних сил в країні. Що в свою чергу позначилось і на УНКМО та молодіжному русі. Банально - на проекти підконтрольних екс-провладним партіям молодіжних організацій кошти не надавались. Це призвело до спаду навіть показового молодіжного руху. Але дана ніша не може бути незаповненою. На територію України починають при активній підтримці ПСПУ, партій Русько-Українский Союз (РУСЬ), Союз та інших подібних маргиналів поширювати діяльність антиукраїнські молодіжні рухи. Стала нормою діяльність філій націонал- більшовиків (НБП), Євразійського союзу молоді, Активу комуністичної молоді (АКМ) в Києві, Харкові, АР Крим. Більш того, в Україні в лютому 2006 року реєструється як партія "Соціал-Патріотична Асамблея Слов'ян" (СПАС), яка в маніфесті заявляє що "Націонал- соціальна ідеологія - гарантійний фундамент побудови Великої Держави" [21]. Іншими словами молодіжний сегмент України починають заповнювати ультра та неонацистські організації, питання патріотизму для яких не є актуальним взагалі. І це все є наслідком формалізму в діяльності парій влади та реалізації ними принципів підконтрольності молодіжного руху через УНКМО (мета - недопущення студентських, молодіжних виступів досягнута через керованість фінансування проектів та організацій). Аналог, взаємин між КПРС та ВЛКСМ.
Не забували лідери даних об'єднань і про жіночі, профспілкові та інші громадські об'єднання. Так під патронатом НДМ створювались та діяли НДО "Нова Україна" (Є. Кушнарьов), Всеукраїнська Жіноча народно-демократична організація "Дія", Всеукраїнська спілка матерів загиблих (померлих) військовослужбовців в мирний час. А в 1999 р. народні демократи бралися за створення Всеукраїнської організації пенсіонерів. В свою чергу, СДПУ(О), мала в партнерах жіночі організації "Окраса" та "Леся", низку профспілкових організацій - працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, Асоціації льотного складу цивільної авіації України.
Ми вже зазначали про важливе місце у внутріпартійній діяльності друкованого слово. Так СДПУ(О), крім "Нашої газети+" мала ще десяток регіональних видань з декількасоттисячним річним накладом. - "Наш