На згадані вади дослідження М.В.Довнар-Запольського звернув увагу і М.К.Любавський. У своїй ґрунтовній рецензії на «Нариси з організації західно- руського селянства у XVI ст.» він не лише піддав критиці методику дослідження М.В.Довнар-Запольського, але й заявив, що «ставлячи своїм завданням відтворення старовинної західноруської общини, як історичної реальності відомого часу, автор піддався впливу поглядів, які панували в нашій історіографії в п'ятдесятих- шістдесятих роках XIX ст., але які на даний час уже не мають визнання в науці»37.

М.К.Любавський доказово стверджував, що М.В.Довнар-Запольський помилявся і тоді, коли заявляв, що сільська община перестала існувати в Білорусі після проведення волочної поміри і пов'язаних із цим заходів.

У цей же час на «Нариси з організації західноруського селянства у XVI ст.» вийшла коротка рецензія відомого українського історика М.С.Грушевського38. Автор, відзначивши, що книга М.В.Довнар-Запольського, хоч і під новою назвою, «дає не так багато», пояснив це тим, що її авторові було просто необхідно виступити з працею, що була запропонована Київському університетові як докторська дисертація, і яку він скомпілював із двох своїх опублікованих раніше і певним чином доопрацьованих статей (перша - «Західноруська волосна і сільська община», друга - «Селянська реформа половини XVI ст.» - В.Г.). Багато зауважень М.С.Грушевського і М.К.Любавського майже збіглися, особливо про штучність об'єднання нарисів про аграрну реформу й общину під однією палітуркою. М.С.Грушевський відзначав, що автор, «переробляючи свою першу розвідку, очевидно, мусів старатися приладити її до другої, одначе вони лучаться між собою слабо і роблять вражіннє механічного сполучення, викликаного більш сторонніми мотивами, ніж змістом»39. М.С.Грушевський висловив думку, що це сталося тому, що М.В. Довнар-Заполь- ський у своїй другій статті «займається більше технікою ... тих реформ, які переводило правительство Великого князівства Литовського у середині XVI в., та дуже мало входить у питання, поставлені в першій розвідці - вплив тих реформ на селянські відносини, спеціяльно громадську організацію, організацію білоруського (в части українського) селянства, якою займається в першій своїй статті»40.

Позитивна рецензія на «Нариси з організації західноруського селянства у XVI ст.» вийшла за підписом декана історико-філологічного факультету Київського університету В.Б.Антоновича, що був науковим керівником М.В.Довнар-Запольського. Під цією рецензією стоїть також запис «згоден», який належить П.В.Голубовському41. У підготовленій за дорученням історико- філологічного факультету рецензії на книгу М.В.Довнар-Запольського, представлену їм на здобуття ступеня доктора російської історії, міститься такий висновок: «Деякі здобуті ним положення - як виділення сільської общини з волості, різниця між іноземним впливом на общини західної та східної половин русько-литовських земель, співвідношення реформ другої половини XVI ст. із майбутнім закріпаченням селян - усе це положення самостійні і є позитивним внеском у скарбницю науки»42. Привертає увагу те, як В.Б.Антонович розставив акценти щодо двох нарисів, з яких складається рецензована книга М.В.Довнар-Запольського: «Увесь твір п. Довнар-Запольського розпадається на дві половини: у першій він розглядає устрій і діяльність общин у першій половині XVI ст.; у другій - знищення общинного ладу реформами великого князя Сиґізмунда-Авґуста другої половини того ж століття»43. Таким чином, науковий керівник, сказати б, «згладив» зауваження до книги М.В.Довнар-Запольського, висловлені М.К.Любавським.

При дослідженні найрізноманітніших проблем історії Великого князівства Литовського на існування і діяльність общинної організації в білоруському та українському селі XVI ст. звертали увагу й інші вчені - представники київської історичної школи, зокрема Ф.І.Леонтович (у праці «Селянський двір у Литовсько- руській державі»44) та М.Ф.Владимирський-Буданов (у студіях з історії селянського землеволодіння)45.

М.Ф.Владимирський-Буданов, як прихильник російської історико-правової школи середини XIX - початку XX ст. й керівник кафедри історії російського права юридичного факультету Київського університету, писав про общину можливо навіть більше, ніж його колеги з київської історичної школи. Він займався питаннями селянського землеволодіння і землекористування, і тому не міг обійти увагою проблеми життєдіяльності великої складної сім'ї, історичного походження та функціонування таких соціально-господарських одиниць, як дворище, жеребій, служба, сільська й волосна община. М.Ф.Владимирський-Буданов уважав, що «головна основа західноруської общини - общинне володіння землею». На його думки й саме на ці слова посилався у вступі до першої своєї книги про общину М.В.Довнар-Запольський46.

М.Ф.Владимирський-Буданов не пішов слідом за представниками російської державної школи, які писали про штучне виникнення общини. Його праця «Форми селянського землеволодіння у Західній Росії XVI ст.» є ніби відповіддю на слов'янофільську концепцію Б.М.Чичеріна й частково І.Д.Бєляєва з їх ідеєю про те, що первинна «вільна община», яка існувала серед населення староруських князівств, зникла сама собою ще у ІХ-ХІ ст., а нова «поземельна община» XIII-XIV ст. була створена вотчинною владою для забезпечення тяглового обкладання. У XVI- XVII ст. на зміну останній приходить «община державна», запроваджена як фіскальний орган для забезпечення збору податей і виконання державних повинностей47. Водночас М.Ф.Владимирський-Буданов уважав, що погіршення становища селянства у ВКЛ було викликане не ходом розвитку феодальних відносин, а тим, що держава скасувала древні норми народного, традиційного права, запровадивши нові закони, так зване «німецьке право», яке «прийшло на західноруські землі з Польщі»48. Історик