відповідала запозиченій К.Марксом і Ф.Енґельсом у російських народників ідеї про традицію зрівняльних переділів, що нібито споконвіку існувала у сільських общинах і повністю вписувалася в марксистську концепцію «аграрного комунізму». На думку В.Ф.Інкіна, «погляд на так звану поземельну (земельнопередільну) громаду як первісну форму середньовічного сільського ладу., внесений у науку слов'янофільськими та народницькими авторами, ліг в основу марксистської общинної концепції в той час, коли сама община була ще мало вивчена і фактичного матеріалу бракувало для ґлобальних узагальнень. Позитивістська історіографія кінця XIX - початку XX ст. виходила з того ж народницького розуміння общини як зрівняльно- передільного землеволодіння»76.
За В.Ф.Інкіним, критичне ставлення до марксистської общинної теорії посилилося наприкінці 1960-х - у 1970-х рр. Так, автор відзначав, що про помилковість обов'язкового ув'язування питання про існування общинної організації селянства з наявністю земельних переділів у другій половині ХХ ст. також писали деякі російські дослідники. Зокрема, А.Л.Шапіро твердив, що питання про генезис і характер староруської територіальної общини не можна об'єднувати з приватним питанням про переділи. На думку останнього, зрівняльні переділи були «прадавнім звичаєм у домашній общині - великій сім'ї», але для територіальної сільської общини це явище у XIV-XVI ст. не було типовим77. В.Ф.Інкін заявив, що поділяє думку В.П.Данилова про те, що відсутність зрівняльних переділів свідчить не про відсутність общини, а про відсутність общинної тісноти78.
Значну кількість студій з історії общини (громади) в Україні XIV-XVIII ст. опублікував А.О.Гурбик79. Найбільш вагомою працею є його монографія «Еволюція соціально-територіальних спільнот у середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка)», в якій досліджується сільська громада в Україні XIV-XVI ст.80 Головну увагу автор звертає на виникнення і функціонування територіальної общини - волості в українському селі у вказаний період. Для цього він розглядає роль волості в політико-адміністративній структурі українських земель, у фіскальній системі держави, досліджує внутрішню еволюцію волості. Необхідно також відзначити, що праця містить досить вичерпний огляд історіографії з проблеми сільської громади на території України81.
У своїй монографії А.О.Гурбик простудіював проблему історії общини впродовж достатньо обмеженого періоду (особливо, якщо врахувати те, що письмові джерела, якими можна оперувати при дослідженні, з'явилися приблизно в останній чверті XV ст.), і дійшов висновку, що «у XІV-XVІ ст. на більшій частині території України ... суть процесу еволюції сільської громади становив перехід від волосної її форми до громади окремого багатодвірного села, яка ставала основною формою територіальної громади»82. Автор розглянув внутрішній устрій громади у вказаний період, поземельні стосунки та її функції у фіскальній системі держави. А.О.Гурбик висловив свій погляд на дворища і сябринні співтовариства: «Враховуючи той факт, що дворище було складним соціально-господарським комплексом, можна говорити про нього як про мікрокопію сільської громади, бо в досліджуваний період у ньому з'являються неродинні елементи»83, а сябринні співтовариства, «по-перше, ... виникали в результаті розпаду великосімейних господарств (дворищ), а, по-друге, шляхом домовленості окремих подимних господарств про спільний обробіток землі та використання угідь, які переходили у спільне володіння новоствореної сябринної спілки. Створені таким чином громади сябрів можна вважати одним з етапів еволюції сільської громади, своєрідною перехідною формою між дворищем - складовою частиною волосної форми територіальної громади, і громадою багатодвірного села, яке формувалося на його (дворища) основі»84.
Матеріали по білоруських володіннях свідчать, що, навпаки, волосна форма громади зберігалася у всіх видах феодального землеволодіння аж до включення білоруських земель до складу Російської імперії. Причому це зовсім не заперечувало існування громад окремих сіл, які (громади) складовими частинами входили до складу волосної громади.
Таким чином, аналіз української історіографії історії общини у період феодалізму свідчить, що незважаючи на наявність певної кількості відповідних праць, на даний час узагальнююче дослідження історії цього соціального інституту як загалом по країні, так і по історико-географічних реґіонах (Правобережна, Лівобережна Україна тощо), а також за видами феодального землеволодіння, відсутнє. Відзначаємо як важливий факт, що на громаду звертають увагу практично всі дослідники, які займаються питаннями соціально-економічний історії України, культури і побуту українського народу.
1 Черепнин Л.В. Формирование крестьянства на Руси // История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. - Т.1. - Москва, 1985. - С.325; Іоу А. Сельская абшчына і вёска // Гісторьія Беларусі: У 6 т. - Мінск, 2000. - Т.1: Старажытная Беларусь: Ад першапачат- ковага засялення да сярэдзшы ХІІІ ст. - С.261-268 та ін.
2 Голубеу В.Ф. Сельская абшчына у Беларусі ХVІ-ХVІІІ ст. - Мінск, 2008. - 407с.
3 Пичета В.И. Введение в русскую историю (источники и историография). - Москва, 1923. - С.194.
4 Иванишев Н. О древних сельских общинах в Юго-Западной России. - К., 1863. - 72 с.
5 Там же. - С.3.
6 Там же. - С.27.
7 Там же.
8 Там же. - С.5.
9 Пичета В.И. Введение в русскую историю (источники и историография). - С.194.
10 Михальченко С.И. Киевская школа в российской историографии (В.Б.Антонович, М.В.Довнар-Запольский и их ученики). - Москва; Брянск, 1997. - С.59.
11 Антонович В.Б. Исследование о казачестве по актам с 1500 по 1648 г. - К., 1863. - С.ІІ.
12 Михальченко С.И. Киевская школа в российской историографии (В.Б. Антонович, М.В.Довнар-Запольский и их ученики). - С.59-61.
13 Михальченко С.И. Указ. соч.
14 Ліс А. Доунар-Запольскі Мітрафан Віктаравіч // Энцыклапедыя псторып Беларусі. - Т.3. - Мінск,