Як у центральній, так і в місцевій пресі, насамперед у газетах «Більшовик», «Вісти», «Комуніст», «Пролетарська правда», «Культура і побут», «Література й мистецтво», актуальною та постійною залишалася тема спорудження в містах і селах України пам'ятників Т.Шевченкові, іншим діячам української культури. 70% газетних матеріалів на зазначену тематику присвячено встановленню монументів Кобзарю. Серед них інформаційні повідомлення про закладання пам'ятника поетові в Первомайську46, урочисте відкриття їх у селах Хотові47 й Синяві48 на Київщині, в Каневі на Черкащині,49 у Полтаві50. Також важливе місце посідають матеріали про спорудження пам'ятників Кобзарю в Києві та Харкові. У газетах «Вісти», «Комуніст», «Культура і побут» під рубриками «Конкурс проектів пам'ятника Шевченкові», «Міжнародний конкурс проектів пам'ятника Т.Шевченкові»51, «На виставці проектів пам'ятника Т.Шевченкові»52 в кореспонденціях і репортажах регулярно розповідалося про хід проведення цих заходів. В одній із публікацій відзначалося, що 9 проектів Київського художнього інституту, представлені на виставці конкурсних проектів пам'ятника поетові у Києві, можуть бути тільки матеріалом для подальшої розробки монумента. Згодом інститут зможе виконати завдання й представити його добротний проект53. Авторами зазначених кореспонденцій були архітектори, художники, мистецтвознавці.

Є в періодичних виданнях група матеріалів, у котрих опубліковано відозву Комітету із вшанування пам'яті Г.Сковороди до державних, кооперативних та культурно-освітніх установ і організацій із проханням пожертвувати кошти на спорудження монумента мандрівному філософові у селі Пан-Іванівці на Харківщині, де він похований54, поінформовано про урочисте відкриття пам'ятника Г.Сковороді у селі Сковородинівці 20 червня 1926 р.55

Звичайно, предметом пильної уваги преси 1920-х рр. стали повідомлення про хід реалізації широкомасштабного проекту більшовицької культурної революції та його складової - радянського плану монументальної пропаганди. В зв'язку з цим особливо активно на сторінках періодичних видань висвітлювалися заходи державних органів щодо встановлення пам'ятників у містах і селах України В.Леніну. Під характерними назвами «Пам'ятник Іллічеві в Києві», «Виставка проектів пам'ятника В.Леніну» газети регулярно містили інформаційні повідомлення про хід підготовки й організації широкого конкурсу з розробки проектів його вождю пролетарської революції у Києві, оголошеного Київським губвиконкомом56.

Чимала група газетних матеріалів повідомляла про відкриття пам'ятників більшовицьким діячам, зокрема Артему в Бахмуті у липні 1925 р.57 та Г.Ко- товському в Умані у серпні 1926 р.58

Всебічного висвітлення на сторінках періодики знайшли проблеми розвитку краєзнавства в Україні. У центральних і місцевих газетах багато різних за жанрами матеріалів - від ґрунтовних узагальнюючих науково-популярних статей до інформаційних повідомлень про вивчення рідного краю, пам'яток минулого. Газети регулярно інформували громадськість про заснування в 1924-1925 рр. у багатьох містах України краєзнавчих комісій та товариств.

Так, у газеті «Більшовик» під рубрикою «Краєзнавство на провінції» опубліковано кореспонденції В.Камінського про розвиток цієї справи на Поділлі, зокрема про роботу Кабінету вивчення Подільського краю при ВУАН (25 січня 1925 р.) й діяльність відповідних організацій Чернігівщини (15 лютого 1925 р.). Значний інтерес для дослідників історії краєзнавства становлять дані, вміщені в другій публікації, де автор зазначав, що у регіоні широко поставлено цю справу, значним досягненням є зокрема створення Чернігівського інституту краєзнавства у 1924 р.59. В газеті «Культура і побут» під рубрикою «Краєзнавство» від 17 січня 1926 р. вміщено глибоко змістовні дописи М.Кри- воротченка про діяльність відповідного товариства у м. Куп'янську на Харківщині та М.Лагути про Миколаївське наукове товариство (14 травня 1925 р.). В останній кореспонденції повідомлялося, що дослідниками рідного краю випущено історичний нарис про нього, підготовлено до друку краєзнавчий збірник «Миколаївщина» на допомогу вчителям, проведено обстеження некрополя часу еллінської колонізації, складено бібліографічний покажчик літератури про міста Миколаїв, Ольвію, Очаків, Вознесенськ, окремі села регіону60.

Докладно висвітлювався як у центральній, так і місцевій пресі хід підготовки й проведення в травні 1925 р. Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції у Харкові, котра виробила програму перебудови відповідної роботи в Україні61.

Важливим джерелом вивчення тогочасного краєзнавчого процесу є публікації про заснування у багатьох містах республіки відповідних комісій та товариств. Якщо на 1923 р. останніх нараховувалося в УСРР 40, то вже у 1925 р. чисельність їх зросла до 20062.

Характерно, що подібними матеріалами газетна періодика намагалася не тільки пропагувати рішення конференції, а й привернути увагу до значення краєзнавства в політичному і культурному житті України.

Газети регулярно інформували громадськість про наукові дослідження природних багатств, екскурсії до історичних місць та революційних пам'яток.

Чільне місце на сторінках періодичних видань, насамперед газет «Більшовик», «Вісти», «Комуніст», «Культура і побут», займали зокрема публікації, що висвітлювали організацію екскурсійних масових поїздок учнів, студентів, робітників та службовців до могили Т.Шевченка біля Канева, у заповідники «Чаплі», «Ольвію», музейне містечко в Києво-Печерській лаврі, на Дніпровські пороги й у Запоріжжя.

Вельми показовою є кореспонденція «3 подорожі до Канева» в газеті «Література, наука, мистецтво» від 9 березня 1924 р., автор котрої докладно розповідав про відвідання великою групою залізничників на пароплаві «Комсомол» могили Т.Шевченка біля цього міста63.

В багатьох публікаціях відзначалося,