Президія АН УРСР 3 травня одержала письмове доручення Ради міністрів УРСР, у зв'язку з чим у президента АН Б.Є.Патона відбулася нарада з визначення комплексу першочергових заходів подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Було прийнято рішення терміново створити оперативні комісії АН УРСР та її Президії з окремих фахових напрямків, а також відповідні робочі групи з вироблення рекомендацій, і перевести Інститут ядерних досліджень у режим роботи контрольно-вимірювального комплексу. Починаючи з 4 травня, комісія у складі академіків Ф.С.Бабичева, І.К.Походні, К.М.Ситника, В.І.Трефілова, В.Г.Бар'яхтара, І.М.Вишневського, В.П.Кухаря та В.Д.Новикова регулярно збиралася, вирішуючи важливі питання й координуючи діяльність наукових колективів. Склад цієї комісії змінювався, до неї залучалася значна кількість фахівців із різних галузей знання7. Протоколи засідань Оперативної комісії АН УРСР відбивають те широке коло проблем, у вирішенні яких брали участь колективи 42 наукових установ Академії наук. Близько 1200 її співробітників, серед яких налічувалося понад 550 науковців, брали безпосередню участь у роботах з ЛНА, працювали в екстремальному режимі. Список прізвищ тих, хто протягом 1986-1987 рр., тобто у найскладніший і найвідповідальніший час безпосередньо працював на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, опубліковано у книзі «Чорнобиль 1986-1987 рр. Документи і спогади (К., 2004. - С.64-532).

На засіданнях і нарадах у Б.Є.Патона на початку травня 1986 р. ішлося про першочергові заходи з подолання наслідків аварії, ситуацію, що склалася через неї, заходи зі зниження радіаційного навантаження на населення, припустиме радіоактивне забруднення Дніпра, охолодження реактора та про подолання наслідків радіоактивного забруднення у сільському господарстві УРСР тощо.

Створена комісія керувала роботою установ, організацій і підприємств АН УРСР, проводила наукову експертизу пропозицій, що надходили від організацій та окремих громадян, забезпечувала зв'язок академії з міністерствами і відомствами, готувала пропозиції до директивних органів і Урядової комісії, координувала наукову діяльність у республіці з цих питань. Із моменту створення і до початку 1988 р. її очолював директор Інституту проблем матеріалознавства імені І.М.Францевича академік В.І.Трефілов. Рішення й доручення Оперативної комісії Президії АН УРСР були обов'язковими для виконання усіма науковими установами академії і виконувалися ними на високому професійному рівні. Протягом 1989-1998 рр. цю комісію, яка стала постійно діючою (ПДК), очолював академік В.Г.Бар'яхтар.

Життя і вимоги розвитку суспільства, зокрема і питань, пов'язаних з атомною енергетикою та радіаційною біологією, ставили перед академією наук нові й нові завдання. Якщо у 1974 р. у структурі АН УРСР було лише три відділення, і в рамках фізико-технічних і математичних наук були окремі секції фізики та фізико-технічних проблем енергетики, то аварія на 4-му енергоблоці ЧАЕС і суспільно-політична й екологічна катастрофа, яка почалася з моменту цієї аварії, покликали до життя оперативне створення нових наукових структур. Ішлося про створення Відділення медико-біологічного профілю (12 червня 1986 р.) та про створення Інституту загальної і радіаційної екології АН УРСР (25 липня 1986 р.)8.

Для вирішення конкретних питань із різних наукових напрямів при Президії АН УРСР, за вказівками її президента та рішеннями Президії, була створена низка науково-організаційних структур, зокрема, тимчасові спеціальні комісії з інженерно-технічних проблем та з медико-біологічних питань ліквідації наслідків аварії (ЛНА). Крім того, вирішувалися організаційні питання щодо безпосередньої участі науковців АН УРСР у ЛНА. На засіданні у заступника голови Ради міністрів УРСР Є.В.Качаловського, що відбулося 19 травня 1986 р., була прийнята пропозиція академії про організацію її опорного пункту у м. Чорнобилі для координації доручених робіт. Штаб займався організацією прийому, розміщенням і харчуванням фахівців, які прибували з українських та загальносоюзних наукових установ. Він надавав посильну допомогу в організації робіт науковців, координував питання постачання необхідного обладнання та матеріалів, забезпечував транспортне обслуговування. Першим начальником штабу АН УРСР у Чорнобилі та зоні відчуження Чорнобильської АЕС був призначений Г.В.Лисиченко (на той час - учений секретар Відділення наук про Землю). Виконував він ці обов'язки з червня до вересня 1986 р., а першим його науковим керівником із червня 1986 р. був завідувач відділу ядерної геохімії і космохімії ІГФМ (нині академік НАНУ) Е.В.Соботович9.

Колективи Академії наук працювали в екстремальному режимі. Вирішувалися складні питання організаційного, наукового і технологічного характеру. Звичайно, завантаження інститутів було нерівномірним - від повного залучення практично усіх працюючих до виконання окремими співробітниками епізодичних завдань чи організаційно-кадрового забезпечення конкретних робіт. Це - виділення спеціалістів для чергування у штабі АН УРСР й Оперативній комісії Президії АН УРСР, участь у роботі груп дозиметрії на підприємствах харчової і переробної промисловості, проведення спеціальних семінарів для розширення мережі пунктів радіометричного контролю, читання лекцій із правил поведінки цивільного населення в умовах радіоактивного забруднення тощо.

На початковому етапі ліквідації аварії на ЧАЕС першим важливим результатом зусиль науковців АН УРСР із залученням учених і спеціалістів міністерств та відомств стала прогнозна оцінка наслідків аварії на ЧАЕС, яку за підписами президента АН УРСР Б.Є.Патона і віце-президента академіка В.І.Трефілова було направлено 19 травня до ЦК Компартії України. Цей лист, поряд із прогнозною оцінкою наслідків аварії на ЧАЕС, містив також рекомендації із запобігання їх шкідливого впливу на ґрунт, воду, атмосферу та здоров'я населення. 24 травня аналогічного за змістом листа було відправлено до ЦК КПРС. Однак, як у ньому зазначалося, через недостатній об'єм достовірної інформації, пропозиції, викладені в