Інститут металофізики АН УРСР також брав участь у проведенні радіаційного моніторингу продуктів харчування на території Києва, оскільки на той час на ринки міста щоденно населення доставляло 4-5 тис. партій різного виду продукції, що, згідно з існуючим положенням, повинно було проходити радіологічний контроль. Підлягали контролю м'ясо, молоко, яйця, мед, овочі, фрукти, ягоди та інші продукти в упаковці і без неї.

Службою радіаційної безпеки інституту проводилися контрольні вимірювання радіоактивного забруднення території Академмістечка (Ленінградський район - нині Святошинський), спорткомплексу «Наука», Домобудівельного комбінату, пансіонату «Сосновий бір». Постійно протягом червня 1986 - грудня 1987 рр. здійснювався дозиметричний контроль фільтрів очистки повітря на цих об'єктах. Виявлення місця Я-забруднення викликало необхідність розробки рекомендації щодо проведення своєчасної дезактивації (зняття ґрунту, прибирання листя, заміни фільтрів тощо).

Займалися науковці столиці й обстеженням внутрішніх міських водойм та в цілому екологією Києва. Президія академії приділяла цій справі значну увагу: 23 травня на її засіданні було заслухано визначення середньої забрудненості листя у Києві. 26 травня до Інституту геологічних наук надійшов лист за підписом акад. В.І.Трефілова щодо організації робіт з обстеження внутрішніх міських водойм. Того ж дня наказом директора було створено робочу групу. А вже 2 червня Президія академії знову слухала питання про обстеження міських ставків16.

Не залишився поза увагою колективів академії і такий важливий для життєзабезпечення Києва і киян об'єкт, як Бортницька станція аерації. Враховуючи, що активний мул, який формувався там, акумулював радіонукліди з води в тисячі і десятки тисяч разів порівняно із фоновими значеннями, і їх концентрація сягала надто високих показників, фахівці Інституту колоїдної хімії та хімії води висловлювали своє бачення методів дезактивації води в системі БСА, спеціальної обробки, локалізації та захоронення мулу17.

Велику увагу науковці приділяли зеленим насадженням, які у часи Чорнобиля робили свою добру справу і водночас несли із собою небезпеку, оскільки ефективно утримували велику кількість радіонуклідів, накопичуючи їх. Було експериментально встановлено, що радіоактивні частинки, які осіли на поверхні листя, становили на окремих ділянках приблизно від 20 до 80 % від загальної кількості викинутих 4-м блоком радіонуклідів. Рівень радіоактивності біомаси у Києві у червні-вересні 1986 р. сягав 10-6 - 10-5 Кюрі/кг. Тому це питання неодноразово заслуховувалося постійно діючою комісією АН УРСР. Так, про заходи із захоронення листя йшлося 1 липня 1986 р., а розпорядження Президії про результати дезактивації населених пунктів та утилізації біологічних відходів було прийнято 16 липня.

Враховуючи, що зелена біомаса зв'язує і утримує радіоактивні частинки, але внаслідок її відмирання і висихання вони здатні переходити або в аерозольний стан, або вимиватися водою у ґрунт чи водойми, восени, за рекомендаціями АН УРСР, була розгорнута великомасштабна робота зі згортання і захоронення опалого листя та іншої біомаси18.

Багато питань, що виникли на початковому етапі Чорнобильської катастрофи, продовжували лишатися в полі зору науковців і в наступні роки. І серед таких питань - забезпечення Києва якісною питною водою в умовах постчорнобильської ситуації. Протягом наступних років виконано чимало різних робіт і, зокрема, розроблено гідрогеологічну постійно діючу модель Київської міської агломерації, яка після ревізії свердловинних водозаборів використана для вдосконалення водопостачання міста при його нормальному функціонуванні та під час аварій чи інших надзвичайних ситуацій19. Крім того, досліджено якість питної підземної води, що дало підставу для висновку, що радіонуклідне забруднення не сягає вище перших десятків мБк/л, проте наявне досить значне хімічне забруднення перших двох від поверхні водоносних горизонтів20.

Враховуючи, що з часом відбулися зміни у стані довкілля і з роками зменшується рівень радіоактивного забруднення та змінюється його локалізація, у 1996 р. Інститутом геологічних наук НАН України проведено новий цикл спостережень за міграцією радіонуклідів у підземній гідросфері Київської міської агломерації. Виконано короткострокові прогнози радіонуклідного забруднення підземних вод із метою перевірки їх коректності в майбутньому21. А на замовлення Державного управління екологічної безпеки м. Києва Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова розробив Програму створення системи моніторингу довкілля міста на 1999-2002 рр.22

Інший важливий аспект внеску науковців Академії наук у справу мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи - виконання робіт, спрямованих на захист здоров'я населення країни в цілому, і киян, зокрема. Займаючись вивченням ситуації методом дозиметричного аналізу та розробляючи ефективні засоби для дезактивації ґрунтів, вод, повітря, продуктів харчування, рослинного і тваринного світу, науковці АН УРСР робили свій вагомий внесок у захист здоров'я людей, які потрапили в зону впливу радіоактивного забруднення після руйнування реактора 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Цими питання займалися як інститути медико-біологічного спрямування, так і фізико-технічного, а Постійно діюча комісія АН УРСР регулярно розглядала ці питання. Так, 3 червня 1986 р. на її засіданні йшлося про розробку імуностимулятора, а 6 червня - про практичне використання ентеросорбентів Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР для лікування променевої хвороби й про дози радіації, що одержує населення з продуктами харчування.

Серед інститутів фізико-технічного спрямування, які також займалися питаннями медико-біологічного характеру, можна назвати Інститут ядерних досліджень АН УРСР, на співробітників якого, особливо у 1986 р., лягло дуже велике навантаження. Його науковці разом із представниками Інституту загальної та комунальної гігієни імені А.Н.Марзєєва, Мінздоров'я УРСР і працівниками