Н.О.Герасименко Кульчицький Станіслав Владиславович - д-р іст. наук, професор, завідувач відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАНУ.

НЕВИДАНІ ЛИСТИ О.І.ХАНЕНКА ДО О.М.ЛАЗАРЕВСЬКОГО

У статті досліджуються і публікуються листи історика-аматора О.І.Ха- ненка до відомого історика й археографа О.М.Лазаревського. У докладній передмові, листах і коментарях до них ідеться про роботу над підготовкою наукових праць, публікацію джерел, розкрито творчі плани та внутрішній світ адресатів. Листи є документальним свідченням високого авторитету О.М.Лазаревського серед національно-свідомого і культурницького покоління України XIX ст.

Олександр Іванович Ханенко, автор листів до відомого вченого, історика й археографа Олександра Матвійовича Лазаревського, належав до давнього українського шляхетського роду, предки якого були козаками.

Історія роду Ханенків привертала увагу дослідників. Життя та діяльність представників цього роду і, насамперед, генерального хорунжого Української козацької держави Миколи Даниловича Ханенка дослідив у передмові до видання його щоденника за 1722 р. відомий історик і археограф О.М.Бодянський. Він згадав і про О.І.Ханенка, зазначивши лише, що в той час Олександр Іванович проживав у своєму маєтку в Чернігівській губернії і служив, імовірно, «по дво- рянскимъ выборам»1.

Значну увагу роду Ханенків приділив О.М.Лазаревський. У 1884 р. у передмові до видання щоденника М.Д.Ханенка за 1727-1753 рр. він всебічно дослідив родовід Ханенків, приділивши найбільше уваги історії життя й діяльності М.Д.Ханенка. Про Олександра Івановича він зазначив лише, що у нього зберігався оригінал щоденника його прадіда, Миколи Даниловича2.

Ґрунтовніше життя, службову і наукову діяльність О.І.Ханенка дослідив О.М.Лазаревський у некролозі, опублікованому з приводу смерті Олександра Івановича, яка сталася 4 липня 1895 р. Учений не обмежився власними документами і матеріалами для написання некролога. У листі до Г.О.Милорадовича від 21 липня 1895 р. він просив надіслати йому відомості «для подробного некролога» про О.І.Ханенка3.

Некролог учений опублікував того ж року у журналі «Киевская старина»4. У ньому йшлося про рід Ханенків і про прадіда О.І.Ханенка - Миколу Даниловича. О.М.Лазаревський коротко охарактеризував основні етапи життя та службової діяльності Олександра Івановича, зазначивши також опубліковані ним історичні праці5.

Олександр Матвійович не оминув увагою у некролозі і зібрану впродовж довгого життя бібліотеку О.І.Ханенка, в якій переважали богословські та історичні праці. Вчений розумів їх цінність і наголошував на необхідності збереження цієї бібліотеки6.

Історію роду Ханенків досліджував також відомий історик і генеалог В.Л.Модзалевський. Проте видати підготовлені ним матеріали за життя він не зміг. Вони були упорядковані В.В.Томазовим і вийшли друком у 2004 р.7

У матеріалах В.Л.Модзалевського йдеться і про О.І.Ханенка, насамперед про його службову діяльність8. Однак ці матеріали далеко неповні і потребують значних уточнень. Так, у них не зазначені, наприклад, його служба у Чернігівській межовій палаті та дата смерті, наведені в опублікованому О.М.Лазаревським некролозі.

Історії роду Ханенків присвячені дві розвідки О.П.Оглоблина9. В одній із них зазначено, що О.І.Ханенко (1816-1895 рр.), суразький повітовий маршал (1846-1849 рр.), один із діячів селянської реформи на Чернігівщині, великий аматор української старовини, який опублікував низку мемуарних матеріалів і власних історичних праць. Назви деяких із них О.П.Оглоблин навів у

примітці10.

Життю й діяльності відомих представників роду Ханенків присвячена стаття О.І.Путро, опублікована у 1992 р. у матеріалах Других Всеукраїнських читань «Українська козацька держава». У 2005 р. вона була передрукована у його праці з політичної історії України ХУШ ст.11 Проте про О.І.Ханенка автор статті не згадує.

Про Олександра Івановича як відомого аматора і збирача української старовини йдеться у передмові Б.Шевеліва до публікації листів О.М.Лазаревського до О.І.Ханенка12. У ній наведені відомості про рід Ханенків, про походження Олександра Івановича, про його прадіда, відомого своєю освіченістю генерального хорунжого М.Д.Ханенка. У передмові зазначені деякі праці О.І.Ханенка та наведено відомості про його службову діяльність13.

Отже, перелічені дослідження свідчать, що життя, службова і наукова діяльність Олександра Івановича потребують ретельного вивчення. Важливим внеском у це питання стане публікація листів О.І.Ханенка до О.М.Лазаревського, яка сприятиме встановленню невідомих, або малодосліджених подій і фактів у їх житті та творчості.

Народився Олександр Іванович Ханенко 12 липня 1816 р. у с.Городище Ста- родубського повіту. Він був прямим нащадком Лаврентія, брата правобережного гетьмана Михайла Ханенка. 9 вересня 1661 р. разом з іншим братом Сергієм Лаврентій Ханенко одержав від польського короля Яна Казимира жалувану грамоту на шляхетство за службу у правобережному козацькому війську14.

У королівській грамоті зазначено, що рідні брати Сергій і Лаврентій Ханен- ки свою молодість присвятили службі у Запорозькому війську і військовим вправам, брали участь у багатьох битвах, виявивши високу відвагу і хоробрість. Тому, відповідно до Гадяцького і Чуднівського договорів, та на особливе прохання гетьмана, тобто Михайла Ханенка, їм було надане польське шляхетство і герб. У грамоті наведено опис і зображення герба Ханенків: «Башта червона на голубому полі, над нею золота зірка на військовому шлемі і така ж зірка над шлемом15.

У 1674 р. брати Ханенки прийняли підданство московського царя й оселилися на Лівобережній Україні. Михайло і Сергій Ханенки не мали дітей і «безъ наследія померли». Лаврентій Ханенко мав двох синів: Данила і Федора. Данило Лаврентійович, прапрадід Олександра Івановича, наказний лубенський полковник, загинув, за одними даними, у битві за фортецю Тавань, за іншими, у 1697, або 1698 рр. під Кизикерменом16.

Син Д.Л.Ханенка, Микола Данилович, відомий військовий і