Атмосфера любові до України, власного роду й української традиції в родині Лазаревських, благоговійне ставлення до архівних документів справили значний вплив на формування світогляду О.М.Лазаревського та його ставлення до архівів відомих діячів України. Олександра Матвійовича турбувала доля архіву відомого козацько-старшинського роду Ханенків. Про це він написав батькові. 9 січня 1856 р. Матвій Ілліч відповів сину: «О архиве Ханенко и я жалею, но ничего не придумаю». На той час архів Ханенків зберігався у вдови, імовірно, Михайла Івановича Ханенка (1818-1852 рр.), брата Олександра Івановича, нов- город-сіверського повітового маршала, почесного куратора Новгород-Сіверської гімназії, автора статей з історії України, який опублікував змістовні документи з фамільного архіву Ханенків. Проте, його вдова, на думку М.І.Лазаревського, «далека от того, чтоб архивой заниматься, по крайней мере сохранить её»29.

У листі до Олександра від 23 лютого 1856 р. Матвій Ілліч знову повертається до теми про долю архіву Ханенків і зазначає, що, за його даними, удова Ханенка, в якої зберігається архів «без мужних братьев», його долю вирішити не зможе30. Отже, О.М.Лазаревський ще під час навчання в університеті цікавився історією родини Ханенків і долею їх архіву.

Улітку 1858 р. він закінчив Петербурзький університет. Попрацювавши рік на канцелярських посадах у Петербурзі, Олександр Матвійович повернувся в Україну духовно зрілою людиною, українським патріотом, який далеко на чужині під впливом батька та через спілкування з відомими діячами української культури О.М.Бодянським, Т.Г.Шевченком, О.М.Марковичем, Г.О.Милорадови- чем визначив свої наукові уподобання і прагнув досліджувати історію України, а також поліпшити становище українського селянства через реформу 1861 р. На посаді «члена від уряду» він брав безпосередню участь у втіленні у життя «Положення» та маніфесту про скасування кріпацтва31.

Як «член від уряду» Олександр Матвійович мав брати участь у з'їздах мирових посередників Конотопського, Кролевецького, Сосницького та Борзненсь- кого повітів Чернігівської губернії і у вересні 1861 р. приступив до роботи32.

Серед мирових посередників, у з'їздах яких він брав участь, було дуже мало тих, хто співчував як він, справі визволення селян і радів реформі 1861 р. Тому прагнення О.І.Ханенка поліпшити становище селян при проведенні реформи 1861 р., його захоплення історією України, а також діяльність по збереженню її історико-культурної спадщини духовно зблизило цих двох різних за віком людей (О.М.Лазаревський був молодшим за О.І.Ханенка на 18 років).

З'їзди мирових посередників проходили, як правило, у м. Чернігові, яке стало постійним місцем перебування вченого. У місті, де в той час було зосереджено багато матеріалів з історії Лівобережної України ХУП-ХУШ ст., він поринув у наукову роботу. Олександр Матвійович перебував на цій посаді до 1863 р. Протягом трьох років він опублікував близько 20 праць з історії України33.

1860-ті рр. стали періодом творчого натхнення й О.І.Ханенка. Під час роботи у Чернігівській межовій палаті він познайомився з історією межової справи в Україні й у 1864 р. опублікував змістовну розвідку про історію заснування та функціонування межових установ в Україні у ХІУ-ХУШ ст., а також проаналізував законодавчу базу з цього питання. Це була одна з перших спроб дослідити стан межової справи в Україні. Значна увага у праці приділена українським одиницям виміру земельних площ, описано найбільш поширені в Україні земельні міри та визначено їх розмір34.

Через шість років автор перевидав свою працю під тією ж назвою, доповнивши її новими документальними матеріалами35.

Вона була позитивно оцінена у тогочасних наукових колах, наприклад, відомим ученим, професором О.Ф.Кистяківським. У листі від 20 грудня 1876 р. О.І.Ханенко дякував йому за «столь лестный отзывъ Вашъ, какъ известного ученаго,» який «ободряетъ меня въ моихъ занятаяхъ по изследованію нашей родной старины, которой я не могу назвать себя знатокомъ, а только страст- нымъ любителемъ»36.

У 1866 р. О.І.Ханенко опублікував у журналі «Русский архив» записані ним розповіді генерал-лейтенанта, колишнього ад'ютанта імператора Павла І М.О.Кутлубицького, який проживав на хуторі Нікольському, недалеко від м. Городні Чернігівської губернії і помер 15 липня 1849 р. У розповідях генерала йдеться про роки правління Російською імперією імператора Павла І та особисті враження генерала і його оцінки цього історичного діяча37.

У 1868 р. Олександр Іванович видав доповнення до розповідей генерала М.О.Котлубицького (так у даній публікації зазначено прізвище генерала). Крім власне розповідей генерала, у публікації наведено перекази його сучасників про відомих діячів ХУШ ст., які за походженням були з Лівобережної України38. У 1871 р. О.І.Ханенко опублікував у «Черниговских губернских ведомостях» істо- рико-статистичний нарис про м. Погар, який також вийшов окремою відбиткою39.

У переліку опублікованих праць О.І.Ханенка, які наводить О.М.Лазаревський, зазначено також працю «Святитель Феодосий Углицкий. Историко-биогра- фический очерк», обсягом 94 сторінки. Проте вчений не зазначив дату і місце її видання, зауваживши лише, що, імовірно, це відбитка з «Черниговских епархиальных известий»40.

У листі до О.І.Ханенка від 7 грудня 1879 р. із м. Курська О.М.Лазаревський зазначав, що він довідався