Як вдалося встановити, розвідка О.І.Ханенка «Святитель Феодосий Углиц- кий» витримала декілька видань. Уперше вона побачила світ у 1868 р. у «Черниговских епархиальных известиях»42. Автор подав опис життя та діяльності Феодосія Углицького, архієпископа чернігівського, його смерті, яка сталася 5 лютого 1696 р. і поховання у Чернігівському Борисоглібському соборі. Автор навів також приклади чудес, які за життя здійснив архієпископ Фео-

досій43.

Згодом, у 1871 р., було опубліковано ще одне доповнене видання розвідки О.І.Ханенка про Феодосія Углицького. Крім нових історичних фактів, наведених автором, він опублікував також листи архієпископа до рідних і близьких44.

Праця О.І.Ханенка про Феодосія Углицького користувалася великим попитом у віруючих, які приходили до місця поховання архієпископа для зцілення від хвороб. Тому редакція «Черниговских епархиальных известий» вирішила надрукувати її ще раз. Це сталося у 1878 р. Автор доповнив попереднє видання новими матеріалами45.

У 1883 р. Олександр Іванович опублікував у журналі «Киевская старина» замітку про археологічні знахідки у м.Чернігові46. У ній повідомлялося, що під час поховання у Борисоглібському соборі м. Чернігова соборного протоієрея Євфимія Пучковського, який помер 24 січня 1883 р., були розкриті давні поховання. У них було знайдено золоті медальйони, прикрашені перлами, срібні ланцюжки зі зміїними головами, сережки і вісім золотих кілець. Автор статті вважав, що ці речі мали характерні ознаки візантійського стилю47.

Олександр Іванович охарактеризував знайдені прикраси. Так, срібні ланцюги зі зміїними головами він вважав символом мудрості, зігнуту кільцем змію, яка тримала у роті хвіст - емблемою вічності та перемогою християнства над

48

язичництвом48.

Автор замітки зазначив також, що Чернігівський Борисоглібський собор був побудований у 1120 р. чернігівським князем Давидом Святославичем, батьком преподобного Миколи Святоши. У ньому похований Давид Святославович і його син, великий князь Ізяслав. Тому О.І.Ханенко вважав, що знайдені давні поховання могли належати лише знатним особам, імовірно, чернігівській боярині та її дочці, які померли в період князювання Давида Святославовича, або його сина49.

9 жовтня 1887 р. київський окремий цензор дав дозвіл О.І.Ханенку на публікацію його праці «Историческое описание некоторых местностей Черниговской губернии» і того ж року вона була опублікована50. Для її написання автор використав ґрунтовну джерельну базу: Іпатіївський літопис, Литовську метрику, Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку, Книгу актів Спаського Новгород-Сіверського монастиря та ін.

У праці описано населені пункти Новгород-Сіверського повіту. У вступі наведено короткі відомості про географічні особливості повіту, про історію м.Нов- города-Сіверського та навколишніх сіл. При описі населених пунктів автор зазначав коли і ким були засновані, кому вони належали раніше та їх тогочасних власників, а також які церкви та інші пам'ятки там розташовані. Так, про села Комон і Лесконоги сказано, що вони були пожалувані генеральному хорунжому М.Д.Ханенку і цими селами володіють його нащадки51.

У 1888 р. О.І.Ханенко готував до публікації «Фамильные документы из рода Ханенков». Про це йшлося у листі до О.М.Лазаревського від 10 березня 1888 р. У ньому зазначено, що документи з його архіву будуть опубліковані у «Черниговских губернских ведомостях» і з них будуть віддруковані окремі відбитки у великій кількості, яку він неодмінно надішле Олександру Матвійовичу. Проте у переліку праць, зазначених Олександром Матвійовичем у некро- лозі на смерть О.І.Ханенка, ця праця не наведена52. Отже, питання про публікацію цих документів потребує подальшого дослідження.

О.І.Ханенко зібрав за життя велику бібліотеку, переважно з історичних і богословських книг. До неї увійшов також книгозбір, який належав бунчуковому товаришу А.Дуніну-Борковському, сину генерального обозного. Олександр Іванович знайшов її в одному із придбаних ним маєтків.

Він щедро ділився книгами зі своєї бібліотеки, а також документами з фамільного архіву, які знаходилися у с. Городище Стародубського повіту, з дослідниками історії України. Так, на прохання О.Ф.Кистяківського, який досліджував зведення малоросійських законів - «Права по которым судится малороссийский народ», Олександр Іванович направив йому рукопис свого прадіда М.Д.Ханенка, який той готував свого часу для друку під назвою «Ексцерптъ зъ правъ Малороссшскихъ», а також книгу з його бібліотеки, в якій опубліковані дослідження з правових питань. Крім того, він надіслав О.Ф.Кистяківському видання, в яких розкривалася діяльність М.Д.Ханенка по підготовці у ХУШ ст. в Українській козацькій державі кодексу законів53.

Великою є заслуга Олександра Івановича й у підготовці до публікації рукописів щоденника свого прадіда М.Д.Ханенка, які він передав О.Бодянському й О.Лазаревському54.

Олександр Матвійович, який був добре обізнаний із цінністю книгозбору О.І.Ханенка у листі до Г.О.Милорадовича від 8 лютого 1894 р. пропонував йому створити й очолити Чернігівську архівну комісію і переконував його звернутися до О.І.Ханенка з пропозицією заповісти комісії свою бібліотеку55. Проте 4 липня 1895 р. (на 80-му році життя) Олександр Іванович, якого всі любили за «незлобіе и доброту» помер56.

Після його смерті фамільний архів Ханенків перейшов до його сина, Олександра Олександровича (1850-1901 рр.), відомого громадського діяча, чернігівського міського голову. У 1897 р. члени новоствореної Чернігівської губернської архівної комісії на засіданні 15 червня прийняли рішення звернутися до О.О.Ханенка з проханням про дозвіл оглянути його архів і бібліотеку, а також невидані праці його батька. Проте